Слава ЗСУ!

Клянусь, він не носитиме корони!»

233

Слідом іще колон створили десять.

Весь перший полк - з огидних хананеїв,

Прийшли з земель далеких Валь-Фюїта,

А другий - з турків бравих, третій - з персів,

Четвертий - з печенігів й також персів.

Складався п\'ятий з сольтрів та аварів,

І шостий - з угличів та ормалеїв,

А люди з плем\'я Самуїла - в сьомім,

І далі йшли і прусси, і словенці.

В десятому - з Пустелі окціанці,

Поганський цей народ не вірить в Бога,

Злочиннішого світ іще не бачив!

їм не потрібні панцирі й шоломи,

Бо шкіру, як залізо міцну, мають.

В бою вони підступні і безстрашні.

Аой!

234

Емір ще сформував полків десяток.

З них перший склали велетні Мальпрузи,

А другий - гуни і мадяри - третій.

Четвертий - мешканці Балдізи-Лонги,

І п\'ятий - вояки із Валь-Пінози,

А шостий - люди то з Жуа й Марози,

У сьомому - астримонтійці й леї,

З Аргуйля - восьмий, із Кларбон - дев\'ятий,

В десятому - бородані з Валь-Фонди,

Які уперто Бога не шанують.

Французькі хроніки назвали тридцять

Полків невірних. Сурми сповістили,

Що військо величезне в бій пішло вже.

Аой!

235

Емір - владар могутній і величний,

І перед ним несуть його «Дракона»,

Штандарти Магомета й Тервагана,

І Аполліна образ препаскудний.

Навколо десять хананеїв конних.

Вони горлають безупинно разом:

«Хто хоче від богів дістати милість,

Той їх просити має на колінах».

Схилили маври голови в молитві,

Виблискують шоломи в світлі деннім.

Кричать їм франки: «Помрете ви скоро!

Нещасні! Покарання час надходить!

Охорони, о Боже правий, Карла!

Ми битву виграєм з ім\'ям Господнім!»

Аой!

236

Емір, з-поміж арабів наймудріший,

Покликав сина, двох царів найближчих:

«Сеньйори, час настав почати битву,

Ведіть усі колони за собою.

Зостануться зі мною три найкращі:

Одна - турецька, друга - ормалейська

І третя - велети Мальпрузи грізні.

Щоправда, окціанців ще залишу!

Всі битимуться проти Карла й франків.

Якщо ж король зі мной захоче стятись,