Слава ЗСУ!

Я голову йому зітну охоче

І за пихатість так його скараю!»

Аой!

ОСТАННЯ БИТВА

237

Війська величні, всі полки чудові.

Не відділяють їх доли чи гори,

Лісів, дерев для засідок немає.

Дві армії застигли у чеканні.

Наказ еміра: «Військо правовірних!

Вперед і починайте битву сміло!»

Їх прапор ніс Амбор із Оліферни.

Кричать невірні гучно всі: «Прецьйоз!»

А франки їм: «Цей день - для вас останній!»

І знов лунає клич їх «Монжуа!»

Звелів Великий Карл в сурми заграти,

Усіх звук чистий Оліфанта заглушає.

Кричать араби: «Військо Карла гарне!

Важка й жахлива битва нас чекає!»

Аой!

238

Широкий діл, рівнина неозора.

Блищать щити й списи, шоломи й лати,

Виблискує оздоблення коштовне,

Переливаються стрічки і стяги.

Звучать гучні ясноголосі сурми,

Та найгучніше Оліфант лунає.

Емір покликав брата Канабея,

Який владарював у Флоридеї,

До Валь-Севре сягнули його землі.

Показує на Карлові колони:

«Погляньте ви на Францію пихату!

З якою гордістю король там їде,

З бороданями, він один з останніх.

Порозпускали бороди на лати,

Вони ж біліші, аніж сніг той білий.

Почнуть списами бити та мечами,

То буде в нас баталія жорстока,

Така, в житті якої ще не бачив!»

І Балігант на літ стріли від\'їхав,

Своїх випереджає друзів. Потім

До них звернувся згорда зі словами:

«Я, правовірні, маю бій відкрити!»

Потряс він ратищем важкого списа,

І вістрям погрозив самому Карлу.

Аой!

239

Як тільки Карл побачив Баліганта,

Його «Дракона», стяги, орифламу,

І величезну армію арабів,

Що поле бою зайняла повсюдно,

Окрім ділянки, де стояли франки,

То гучно закричав король французький:

«Барони Франції! Прекрасні вояки всі!

Багато битв важких ви вигравали!

Невірні перед вами, боягузи,

И деньє не варті дикі їх закони!

Хоч їх багато, що для нас те значить?

Вперед, герої! Монжуа! За мною!»

По цих словах коня шалено шпорить,