Слава ЗСУ!

Враз Тансендюр стрибки чотири робить.

Сказали франки: «Бравий наш королю!

Вперед скачіть! А ми слідом за вами!»

240

Чудовий день, яскраво світить сонце.

Війська красиві, їх полки величні...

Передові загони вже зійшлися.

Граф Гвінеман разом з Рабелем-графом

Повіддя коней бистрих попустили,

Мчать і острожать їх в боки щосили,

Списи приготували для ударів.

Аой!

241

Рабель досвідченим бійцем був завжди,

В коня встромив він золоту острогу

И Торлея вразив, перського вельможу.

Не витримали щит і лати, в тіло

Ввійшло все вістря золоте зі списом.

І мертвий впав араб на кущ квітучий.

Радіють франки: «Бог допомага нам!

Завжди Карл правий, то і ми не зрадим!»

Аой!

242

Граф Гвінеман вже лютичів царя вбив.

Розбив він щит, прикрашений барвисто,

Не витримав і панцир. Крізь все тіло

Навиліт спис пройшов, а з ним і стрічка.

Хоч плач, хоч смійся - мертвий Дапаморт!

Удар вітали франки, закричали:

«Барони, бийте їх, не гайте часу!

Бо справа Карла - то святая справа,

Хай справдиться свята Господня воля!»

Аой!

243

Мальпрім на скакуні, за сніг білішім,

Несамовито б\'ється в самій січі

І раз у раз свій меч страшний здіймає,

Лиш купи мертвих ззаду залишає.

А Балігант підбурює невірних:

«Барони, чи я годував вас марно?

Ви бачите, як син до Карла рветься,

Одного за одним вбиває франків.

Не бачив я смілішого героя.

Підтримайте ж його списами в битві!»

Вперед пішли язичники нестримно,

Смерть несучи в страшній кривавій брані.

Жахливим бій ставав, жорстоким, лютим...

Такого не було і вже не буде.

Аой!

244

Величні армії, полки безстрашні,

Зійшлись війська в лячній нещадній січі.

Язичники там б\'ються відчайдушно.

О Боже! Скільки вже списів зламали,

Щитів і панцирів вщент порубали!

Земля тілами мертвих вкрита рясно,

Трава ж полів, колись зелена й ніжна,

Пурпурною тепер залита кров\'ю.

Емір звернувся до своїх невірних:

«Барони, в бій! Вперед на люд хрещений!»