Слава ЗСУ!

ЗРАДА ГАНЕЛОНА

28

Мчить Ганелон під кронами оливок

І скоро наздогнав посольство маврів -

Тут Бланкандрін шпаркий рух уповільнив.

Розпочалась розмова хитромудра.

Вів Бланкандрін: «Ваш Карл - великий воїн.

Він захопив Калабрію та Пулью,

До Англії доплив солоним морем

И Петру святому дань платити змусив.

Чому ж на наших землях нас тривожить?»

Відмовив Ганелон: «Така вже вдача,

Ніхто йому не може суперечить».

Аой!

29

Знов Бланкандрін: «Які сміливі франки!

Та зло творять їх герцоги і графи,

Дають поради королю погані,

Згубити можуть і його, і інших».

А граф: «Я вартих осуду не знаю,

Окрім Роланда - діждеться безчестя.

Король сидів учора вранці в тіні,

До нього небіж підійшов у латах.

Під Каркассоном взяв багату здобич,

В руці тримав він яблуко рум\'яне.

«Це, сіре, Вам, - сказав він дядьку, -

Всіх королів дарую Вам корони».

Оте зухвальство врешті його згубить,

Він з долею щодня недбало грає.

Якщо він вмре - в нас буде мир надійний».

Аой!

30

Продовжив Бланкандрін: «Роланд жорстокий,

Завоювати всі народи прагне,

Щоб Карл владикував у всьому світі.

Де сили ті, що звершать його плани?»

«То раті франків, - Ганелон промовив, -

За ним завжди вони ідуть з любов\'ю,

А він дає шовки їм, злото й срібло,

А також мулів й скакунів, і зброю,

І Карл бере, чого душа бажає.

Він завоює землі всі до Сходу!»

Аой!

31

Так їхали мавр знатний з Ганелоном

І врешті присяглись взаємним словом

Зробити все, щоб знищити Роланда.

Так їхали дорогами й шляхами,

Під тисом в Сарагосі злізли з коней.

Стояло крісло під сосною в тіні,

Покрите все александрійським шовком.

Сидів на ньому володар іспанський,

Навколо нього двадцять тисяч маврів,

І жоден не промовив ані слова,

Цікаво надто всім почуть новини.

Тут Ганелон ввійшов із Бланкандріном.

32

Тримаючи за руку Ганелона,

Мавр до царя Марсілія наблизивсь.

«Хай Магомет і Аполлін, - він мовив, -