Слава ЗСУ!

— Дозвольте запитати, — сказав Холмс. — Ви впевнені що чули свист і брязкіт металу? Могли б ви засвідчити це під присягою?

— Про це мене питав і слідчий. Мені здається, що я чула ці звуки, однак завивання бурі і потріскування старого будинку могли ввести мене в оману.

— Ваша сестра була одягнена?

— Ні, вона вибігла лише в нічній сорочці. У правій руці в неї був обгорілий сірник, а в лівій — сірникова коробка.

— Отже, вона запалила сірник і стала оглядатися, коли щось її налякало. Дуже важлива деталь. А які висновки зробив слідчий?

— Він ретельно вивчив усі обставини — адже норовливий характер лікаря Ройлотта був відомий усій окрузі, але йому так і не вдалося знайти хоч якесь пояснення смерті моєї сестри. Я засвідчила під час слідства, що двері її кімнати було замкнено зсередини, а вікна захищені зовні старовинними віконницями із широкими залізними засувами. Стіни були уважно вивченні, але вони скрізь виявилися міцними і непошкодженими. Огляд підлоги теж не дав ніяких результатів. Камінний димар хоч і широкий, але його перекривають аж чотири заслінки. Отже, немає сумніву, що сестра в той момент була зовсім одна. Ніяких слідів насильства знайти не вдалося.

— А як щодо отрути?

— Лікарі досліджували її, але не знайшли нічого, що вказувало б на отруєння.

— Що ж, по-вашому, було причиною смерті?

— Мені здається, вона померла від жаху і нервового потрясіння. Але я не уявляю собі, хто міг її так налякати.

— А цигани були на той час у садибі?

— Так, цигани майже завжди живуть у нас.

— А що, по-вашому, могли означати її слова про стрічку, про пістряву стрічку?

- Іноді мені здається, що це звичайнісіньке марення, а іноді — що вони стосуються циган. Але чому пістрява стрічка? Можливо, пістряві хустки, що їх носять циганки, підказали їй цей дивний епітет.

Холмс похитав головою: мабуть, таке пояснення не задовольняло його.

— Ця справа темна, — сказав він. — Прошу вас, продовжуйте.

— Відтоді минуло два роки, і життя моє було ще самотнішим, ніж раніше. Але місяць тому один близький мені чоловік, якого я знаю багато років, зробив мені пропозицію. Його звуть Армітедж, Персі Армітедж, він другий син містера Армітеджа з Крейнвотера, біля Peдiнгa. Мій вітчим не заперечував проти нашого шлюбу, і навесні ми маємо обвінчатися. Два дні тому в західному крилі нашого будинку почався якийсь ремонт. Стіну до моєї спальні пробили, і мені довелося перебратися до кімнати, де померла сестра, і спати в тому самому ліжку, де спала вона. Можете собі уявити мій жах, коли минулої ночі, лежачи без сну і думаючи про її трагічну смерть, я раптом почула серед ночі той самий тихий свист, що був провісником загибелі моєї сестри. Я схопилася й засвітила лампу, але в кімнаті нікого не було. Знову лягти спати я не змогла — я була занадто схвильована, тому одяглася і, ледве розвиднілось, вислизнула з будинку, взяла двоколку в готелі «Корона», що знаходиться напроти нас, поїхала в Летерхед, а звідти сюди — з однією тільки думкою побачити вас і попрохати у вас поради.

— Ви дуже розумно вчинили, — сказав мій друг. — Але чи все ви розповіли мені?

— Так, усе.

— Ні, не все, міс Ройлотт ви жалієте і вигороджуєте свого вітчима

. — Я не розумію вас…

Замість відповіді Холмс відкинув чорне мереживне оздоблення на рукаві нашої відвідувачки. П'ять багряних плям — сліди п'яти пальців ясно виднілися на білому зап'ясті.

— Так, з вами поводилися жорстоко, — мовив Холмс.

Дівчина густо почервоніла і поспішно опустила мережива.

— Вітчим — сувора людина, — сказала вона. — Він дуже сильний, і, можливо, сам не помічає своєї сили.

Запало тривале мовчання. Холмс сидів, підперши руками підборіддя і дивлячись на вогонь, що потріскував у каміні.

— Складна справа, — сказав він нарешті. — Мені хотілося б з'ясувати ще тисячу подробиць, перш ніж вирішити, як діяти. А тим часом не можна зволікати й хвилини. Послухайте, якби ми сьогодні ж приїхали в Сток-Морон, чи вдалося б нам оглянути ці кімнати, але так, щоб ваш вітчим про це не знав?

— Він якраз говорив мені, що збирається їхати сьогодні до міста у якійсь важливій справі. Можливо, що його не буде весь день, і тоді ніхто не перешкодить зробити це. У нас є економка, але вона стара й дурна, і я легко можу кудись відіслати її.

— Чудово. Ви нічого не маєте проти поїздки, Вотсоне?

— Ніскілечки.

— Тоді ми приїдемо вдвох. А що ви самі збираєтеся робити?