Слава ЗСУ!

Пошуки дому

Пролог

Ми знали, що так відбудеться. Знали ще за місяць до катастрофи. Про це нас попередив один чокнутий вчений. І у нього був друг екстрасенс.

Цей екстрасенс говорив, що бачить, що «відчуває шкірою» те, що повинне відбутися. Він знав.

Він дізнався раніше інших про цю катастрофу.

Шкода, що не дожив ясновидець до старту нашого корабля.

Земля досягла одночасно свого піку розвитку і самознищення.

Люди добилися свого. Вони йшли до цього моменту рік за роком, день за днем. Сторіччями людство само наближало свій руйнівний кінець.

Але були люди, які завжди любили всім своїм серцем нашу блакитну планету. Завзято переживали за неї і хворіли за кожен біль цієї легко-вселенської кульки.

Серед таких людей був і наш чокнутий учений.

Він - незвичайна особа!

Цей хлопець придумав план, як врятуватися. Фантастичний, нереальний. Але йому повірили. Не всі. Звичайно. Тільки деякі. Дуже небагато.

Цим планом ми і скористалися…

У нас був вибір, про який ми не знали.

А потім опинилося – це було єдиним правильним рішенням.

Отже, зараз рік 2 тисячі триста… Та вже і не важливо. Тієї цивілізації, для якої це б мало значення, більше немає.  Є тільки декілька врятованих десятків чоловік… Що вижили…

Хіба ми зможемо створити нову цивілізацію?

Нас дуже мало…

І так… Я починаю свій черговий щоденник.

Рік створення цього щоденника – перший рік нашого космічного життя. Звичайно, мої написані рядки ніхто не засудить: як пишеться, так і пишу. Пожартую: буду самозваним літописцем.

Ось... продовжую…

Рухаємося ми від планети Земля у пошуках нового дому. Ми шукаємо нову планету. Є одна ідея, але поки погано продумана вченими і у нас не було часу її розвивати.  І тим більше перевіряти цю інформацію.

Та і нам  втрачати-то нічого.

Якщо чесно, це єдиний варіант, єдиний наш шанс врятуватися.

Поки тут всі так думають.

Жити можна. Тільки що на нас чекає?  Умови ніби такі ж. Решту різноманітності побачимо на місці.

- Привіт! Що робиш? Завела новий щоденник? Коли ти встигла, любителька щоденників! Пішли на капітановий місток.  Ми вже близько. Пропустиш все видовище. Там вже всі зібралися. Не вистачає тільки тебе.

Подруга непомітно з'явилася в кімнаті, я навіть не відразу відреагувала на стукіт в двері.

- Я зараз. Почекай, – закінчивши, я швидко попрямувала до виходу.

Розділ 1

Ось ми стоїмо на капітановому містку і зачаровано спостерігаємо, як наближаємося до красивої і білосніжної планети. Серце просто виривається з грудей з бажанням вільного польоту, не в змозі усмирити хвилювання.

Ось воно! Знайомство з новим домом.

- Приготувалися! Всі по своїх місцях! Посадка буде жорстка! – Кричав капітал Вадим. – Приготувалися. Відключити автопілот!  Ліза! Управляй посадкою! Давай! Почали!- 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 …