Слава ЗСУ!

Входимо в шари атмосфери! Лівіше давай! Дивися! Та обережніше ж ти! Нам ще цей шматок металобрухту може пригодиться в нагоді, якщо знадобиться покинути ці землі обітовані!

Нас трясло несамовито.  Навколо були виблискуючі білі скелі. Такі гострі… Ой, що це? Зараз вріжемося!  Хух…  пролетіли. Та хіба так можна управляти?  Ще одне! Господддіїіїі!..  Знову пронесло! Та і гаряче стало.  Ну і посадка.

- Славіку! Підготуй команду. Треба спуститися і спробувати своїми ногами.  Та жартую. Жартую. Спочатку все перевіримо, а потім спустимося, якщо це можливо. Але підготуй команду! Навіщо втрачати час? Та і не терпиться. – Давав розпорядження капітан.

Знову я в своїй каюті.

І взялася за улюблене заняття – писання та записування своїх думок.

«Посадка пройшла успішно. Сьогодні всі підготувалися для виходу на нову планету.

Вивчали  нашу реакцію на чуже повітря, на світло незнайомого сонця. Завтра (вирішили перенести вихід) будуть перші глотки інопланетного повітря.   Датчики показують, що повітря  дуже сильно схоже на земне. Нам дуже повезло.  Сподіваюся, це ввезення продовжиться  довго.

Планета з неба – це просто казка. Я знала, що вона біла. Але не думала, що настільки.  Цей сліпучий білий колір… так вабить, зачаровує… Ніколи такого не бачила.  І три зірки поряд.

Як ця планета умудряється обертатися відразу навколо трьох зірок? А де ж закони фізики?

Це дивно!

На цій планеті немає жодної темної плями. Напевно, там і життя білого кольору. А під променями зірок цей білий колір переливається білосніжними тонами. Красотіще немислиме!

Планета (ми це раніше дізнавалися, коли готувалися до такого серйозного польоту і збирали потрібну інформація для вибору маршруту) трохи більше нашої Землі.  І води більше. Але вода тільки прісна. І більше всього її зібрано на полюсах, як і на інших планетах. У формі льоду.

Можу з упевненістю сказати (жартую): на білій планеті все повинно бути білим!

Решту новин потім розповім».

Гаразд, мені пора. Перерва закінчилася. Пора за роботу. Треба підготуватися до виходу в нове життя або до входження в новий дім».

Закривши товстий зошит, я акуратно поклала його рівненько в скриньку столу. І пішла на роботу.

Проходячи по коридору, бачу, як всі зайняті своєю справою.

- Привіт! Завтра воно саме? Готовий до виходу? – запитала я.

- Звичайно, готовий. Не можу дочекатися.

- Нічого, працюй, думай про роботу - і час швидко пройде. Не відмітиш.

- Точно!

Повернувшись на своє робоче місце, я поглинулася роботою.

Наш космічний корабель був побудований в рекордні терміни. Були використані останні розробки майже у всіх областях наук.

Корабель харчується енергією зірок - зовнішній шар стінок покритий сонячними батареями. Отже енергія і потужність у цього величезного корабля  буде завжди.

Нам повезло, що в ідею Вадима повірила одна дуже багата людина. Він виділив кошти і звільнив свій завод, примусивши своїх робочих працювати над цим проектом (у наш час умовити можна було тільки великою зарплатою і страшно  зрозумілими доводами, що це потрібно для нашого ж майбутнього!).