Слава ЗСУ!

- Назву тебе Дракула – ти ж дракон, значить, скорочено «драк», «он». Ну не Дракі ж. Який ти великий, Дракула! Красиииивий! Хооороооооший! Дружитимемо.

- Танюшечка! Ти де? – Вадим мене покликав. – Твоя зміна закінчилася. Оооой!

- Не лякай його!

Дракон здійнявся в небо - і відлетів.

- Ми з ним подружилися. – Задоволено розповідала я, дивлячись в ту далечінь, в якій розчинився дракон.

- Ти повинна бути обережніше! Я хвилююся за тебе. Що я без тебе робитиму? Чому ти інших не розбудила? Я ж переживаю за тебе! Ти ж важлива для мене! Будь ласка, будь обережніше! 

- Та заспокойся, коханий, я тримала зброю напоготові і змогла б у будь-який момент вистрілити. Я хотіла його приручити. Принаймні, подружитися, поспілкуватися.

- Дружи зі мною… спілкуйся зі мною.

- Я з ним хочу. Ну, все, твоя черга, я йду спати.

- Так вже скоро світанок!

- Я не виспалася!

- Я тебе люблю.

- І я тебе люблю.

- Кохана…

Прощальний поцілунок – і спати в машину.

Розділ 8

Ми провели декілька днів в цьому оазисі, експериментуючи в сільському господарстві, вирощуючи овочі, фрукти. Взагалі все, що можна з'їсти.

Я спробувала квітку, яку їв дракон, – вона соковита і така смачна! Не дарма ж дракон так цими квітами запихався!  

А де ж нам узяти м'ясо? Або так і продовжуватимемо на космічному кораблі ростити тварин і їх вбивати? Шкода. Але нічого не поробиш. М'ясо ніхто не зміг повноцінно замінити, як не синтезував в своїх лабораторних пробірках щось схоже. Але нічого. А тут відловлювати цих милих дракошек, серед них мого Дракулу, щоб потім з'їсти – це блюзнірство! В крайньому випадку, влаштуємо на планеті пасовище корів – і їх їстимемо. Нічого, повторюся, не поробиш. Люди – хижаки. І нам треба їсти. Без м'яса рік-два протягнемо, а потім? Помремо від слабкості і від самопоїдання, коли сам організм собою харчується?

Тепер ми рухаємося далі.

Перед нами піднесеності. Якісь гори. Треба б їх обійти або піти через гори?

«Розумний в гору не піде, розумний гору обійде». А ось альпіністи вважають це важливою справою – підкорити, підпорядкувати собі ще одну вершину! Підкорити… Шкода тих, хто залишився в горах, не повернувшись додому після такого підпорядкування собі такої гордої вершини.

Ми знову в дорозі. Я знову за кермом. Знову їдемо назустріч до незвіданого чому-небудь.

Ми ці піднесеності обійдемо, проїдемо упродовж.

Хоча в печерах, я думаю, може ховатися щось цікаве і небезпечне.

Але це ніхто, крім мене, не хоче пізнавати. Після того, що ми пізнали про існування драконів на цій планеті, можна з 99% вірогідності припустити, що на цій планеті є і інші види. І ми не знаємо, чи миролюбні вони так само, як цей дракон, який нас відвідав. Чи будуть ці істоти такими ж вегетаріанцями чи ні?

Гаразд. Думаю, обходити гори будемо дні два. А куди нам поспішати? Це наша одна велика цікава подорож. Ми просто вивчаємо наш новий будинок. Як би гуляємо по вулицях нового міста, в яке приїхали жити. А у нас літні канікули, що не закінчуються.