Слава ЗСУ!

- Може вони не додумалися до цього? Може, не було необхідності? Або не змогли це реалізувати, як людство не придумало, а як це отримати?

- Добре, що не здогадалися, як це зробити. Інакше всі наші спроби були б дарма. Та і себе б відкрили і поставили б під удар.

- Відновимося – і злітаємо. І знову у вигляді невидимки. Плавно і поступово. 

Розділ 26

- Отже, є декілька планет, на яких є військові бази або це намічалося в проекті. – Розшифровувавши дані, зібрані в офісі ноніусів, Даша пояснювала нам можливі варіації нашого майбутнього. – Вони повинні були бути достатньо обладнаними і підготовленими. Там повинна бути зібрана третина арсеналу всього народу ноніусів.

- Значить, треба і на ці бази напасти. – Запропонував Валентин.

- Ми спочатку повернемося на місце недавніх руйнувань, підійдемо непомітно. Якщо до них прибула допомога – ми її знищимо. А потім візьмемося за реальні або можливі військові бази. Якщо вони і є, то основні з кораблів, що залишилися, прибудуть на місце події, щоб знайти, хто ж вижив, і з'ясувати, хто ж напав. – Роздумував вголос капітан.

- Шлях знову займе декілька днів. Але ми готові чекати. Адже нам все одно нікуди йти і ніде жити, окрім як бовтатися в Космосі і жити на космічному кораблі. – Аркадій засмучено ділився своєю безвихідністю.

- Ми хоч би вижили, а інші залишилися на вмираючій Землі і вже давно всі загинули. – Заспокоювала його Дарина.

- Значить, вирішено: летимо назад по напряму планети Імса, по дорозі корабель відновлюється, міняючи зірки як джерела енергії. Через день включаємо невидимку і антирадар. І плавно і ще повільніше підходимо до нашого місця нападу. Готуватися особливо не до чого.  Вже цей сценарій відпрацьовували багато разів. Потрібно всього лише його повторити. Ракети отже напоготові. Перепрограмую тільки головний комп'ютер корабля на новий шлях. І все: рухаємося до наміченої мети. – Сказавши це, Вадим взявся за перепрограмування головного комп'ютера.

Пройшло декілька тижнів. Нам треба було рухатися ще непомітніше і обережніше за минулий раз, тому що кораблі ноніусів, що залишилися, могли дуже ретельно сканувати зоряне небо. А для нас наше виявлення – це неминуча смерть. Ми ризикуємо, тому що інакше не зможемо існувати ні в одній точці Всесвіту: нас у будь-який момент зможуть виявити ноніуси – і підпорядкувати нас собі або знищити. 

Ми дійшли до мети: місце розгрому нагадує про те, що трапилося: ще щось тліє, догорає, але зовсім трохи. За такий час все повинно було вже встигнути остигнути.

Так, ми опинилися праві: з'явився новий корабель. Величезний. І навколо нього декілька зовсім манюсіньких, розміщених на останках підірваних кораблів. І на планеті адже теж хтось міг зупинитися? Шукають причину. Вивчають, чим їх підірвали. Нічого, ви швидко це отримаєте, раз так хочете помацати нашу горючу суміш.

- Приготувалися!... Я настроїв комп'ютер на основний корабель, декілька бомб на планету Імса для тих, хто вирішив зупинитися на ній після того, що трапилося (для любителів екстремального відпочинку). І ще по одній зменшеній на кожен додатковий міні-корабель. І тоді можна розслабитися. Приготувалися. Натискаю!