Слава ЗСУ!

І головний комп'ютер автоматично почав обстрілювати наші захоплені в камери огляду цілі.

- Та… Змиваємося! Негативна швидкість!!!!!....

Ну все… тепер знову сидимо в темноті та знову згадуємо, прокручувавши все в голові, нашу недавню подію. Залишається тепер почекати, поки відновиться наш космічний корабель. І зробити кругосвітню подорож у пошуках військових баз ноніусів, що залишилися.

- Так, сильно ми вимотуємо наш корабель. Утретє включаємо негативну швидкість за такий маленький проміжок часу! І він нас ще жодного разу не підвів. Ось це довершений виріб! Ось це ідеальний дім: захистить, нагодує, зігріє, дасть, де переночувати.

- Коли шукатимемо військові бази?

- Пізніше. Треба відпочити і фізично, і морально. Поживемо нормальним життям якийсь час, розслабимося і продовжимо почате. – Відповів капітан Вадим.

- А потім що? Коли знищимо всі ці бази? Що потім?

- Шукатимемо придатну для нас планету. Вірніше, продовжимо пошуки. Що-небудь знайдемо. Без дому не залишимося. В крайньому випадку, повернемося на Білу планету до наших очманілих друзів. Вони на той час можуть вже відійти від дурману. І возз'єднаємося з ними. Звичайно, якщо не доведеться боротися з ноніусами, які вирішили, мабуть, трохи погостювати на Білій планеті. Таким чином, і в цьому випадку треба підходити до цієї планети особливо обережно, щоб засікти ворогів і вчасно захиститися. І краще першими відкрити вогонь, якщо буде ясно, що ноніуси не хочуть з нами жити в мирі та злагоді. – Пояснив мій чоловік.

- Ось знову сидимо в темноті. Коли у нас відновиться енергія?

- Не відомо. Наші сонячні зонди стараються у всю. Викачують енергію з чергової зірки-жертви.

- Може,  поживемо декілька днів без пригод? А потім продовжимо наш Хрестовий похід зі святою місією?

- Ну, можна. – Погодився капітан.

Розділ 27

Ми знайшли те, що шукали. Ми знищили військові бази ноніусів на інших планетах. Це було просто: вони нас не чекали. Ми підлітали до планети у вигляді невидимки з включеним антирадаром, сканували поверхню – і де засікали космічні кораблі, що приземлилися, – туди направляли наше знаряддя. Ми оглянули всі планети з можливими базами ноніусів. Всі, окрім однієї. Ми залишили її наприкінці. Це Біла планета. Наша перша планета, де ми спробували знайти щастя домашнього затишку. Але не знайшли. Тоді не знайшли.

Вже пройшов рік з тієї миті, як ми покинули Білу планету і почали колесити по просторах нашого Всесвіту спочатку у пошуках другого дому після Білої планети, а потім ради руйнувань, випереджаючи наших ворогів в такій буденній в історії людства справі – у військовому умінні.

Цариця народила дочку від Валентина. Вийшов ось такий гібрид людини-чиза. Дівчинка красива. Напівлюдина, напівчиз. Хоча більше схожа на маленьку блондинку з дуже білосніжною шкірою. Дівчинку назвали Алісою. Так Валентин захотів. А Цариця, як покірна жінка тепер уже двох народів (людей і чизов), не сміла суперечити своєму чоловікові та з радістю відразу погодилася.

Тепер пора звозити чизов на їх батьківщину. Скоріше, на прототип їх батьківщини.