Слава ЗСУ!

- А якщо там нічого не немає – і ти загинеш разом з кораблем? Це ж великі втрати: лишитися капітана і самого міні-корабля.

- Все буде в порядку. Хто не ризикує, той не п'є шампанського!

- Нам і тут добре. Нам подобається ця планета. Ми не хочемо нікуди відлітати. Справа твоя. І безпека теж твоя. Дивися, щоб потім не пошкодував. Якщо ще встигнеш пожалкувати.

Вадим залишився зі своєю думкою. Ніщо не зможе переконати його.

Ми повернулися до основного космічного корабля і почали збиратися в довгий шлях.

- А там печера засипана з того боку? – Запитала я.

- Тому спочатку треба перед собою пустити направлений могутній промінь, який визиває точковий вибух, і відразу летіти за ним. Треба летіти через печеру з включеною могутньою лазерною зброєю. Якщо печера засипана – це її проб'є. – Відповів мені Вадим.

- А якщо там вже немає планети, на якій стоїть гора з того боку?

- Двері все одно повинні були залишитися. Ми потрапимо відразу в Космос. Тільки тоді буде важче по дорозі назад, якщо вона нам взагалі потрібна.

- Чому?

- Координати ми то зможемо відстежити, запам'ятати, але адже планета оберталася навколо своїх зірок. А що, якщо і самі простір-двері в те вимірювання тепер обертаються по тій траєкторії? Її буде складно так точно обчислити, враховуючи, що і планета рухалася навколо своєї осі. Та ще розберися, в яких координатах на самій планеті була ця печера. А цей простір ще може переміщатися сам по собі. А так ми хоч прив'язувалися до того, що можна поторкати. Отже, наш шлях може бути в один кінець. Можливо, ми більше не побачимо наших співвітчизників.

- А воно стоїть того?

- Не знаю. Я хочу використати свій шанс.

- Інакше мучитимешся все своє життя і жаліти. І вважати, що тобі завадили це зробити, що все могло бути краще. Чим тут. А потім пізно буде щось міняти. Поки молоді, енергійні, рішучі. Поки хочемо щось шукати, знаходити, дізнаватися, вирішувати загадки, відкривати таємниці – ось зараз і треба. Потім буде пізно. Тільки ось ми ризикуємо багатьом.

- Я знаю. По-іншому не вийде. Мало хто погодиться з нами полетіти. А ти хочеш? Ти впевнена?

- Нам же добре удвох?

- Так.

- Нам же цікаво удвох?

- Так.

- Я буду зі своїм чоловіком. І ми подорожуватимемо. Обов'язково щось знайдемо. І я завжди зможу займатися своїми улюбленими справами. Мені і одній не нудно. А ось тобі треба взяти якогось друга з собою. Адже тобі необхідне спілкування з друзями? Так же?

- Так. І кого пропонуєш?

- Все того ж Аркадія. Запропонуй йому. Він погодиться. Що він втрачає? Місця вистачить на всіх. І це заманливо: побачити нові території. Тут же вже ніхто не подорожуватиме: що шукали, то вже знайшли. А там нова загадка. І нові пошуки. Це ж цікаво.

- Може ти маєш рацію.