Слава ЗСУ!

- Скажімо, що ми Боги, раз вони так цього хочуть. Вони ж не зрозуміють, що ми з цієї ж планети, але тільки з іншого вимірювання і з іншого часу. Це людині з майбутнього поясниш, що ми з минулого. А навпаки – важко. Особливо, якщо знаходитися на такому рівні, на якому знаходяться ось ці милі створіння.

- Так, людині 21-го століття поясниш, що ти з 22-го. А ось житель 18-го за такі спроби сказати щось подібне, що ти з 22-го сторіччя, тебе відправить на багаття і назве чаклуном. Правда, стародавня людина поступить трохи краще: вона просто преклониться перед тобою, щоб тебе не прогнівати. Що і роблять зараз ось ці люди.

Коли ми пройшли цю купку людей і попрямували далі, жителі цієї планети встали і пішли за нами, тримаючи велику дистанцію. А коли ми оберталися, то вони зупинялися і знову примикали до землі. На це було смішно дивитися. 

Але ми не сміялися. Це неповажно до них.

Ми озирнулися. Знайшли поблизу й інші поселення. І всі ці люди поступали так само: слідували за нами, а як тільки ми зупинялися та дивилися на них – падали на поверхню, щоб приклонитися перед нами.

Звичайне мирне населення. Ніякої загрози не було видно. Працюють, щось будують, щось готують, на когось з тварин полюють, за домашніми дивляться. Двома словами: такі ж. Такі ж, як ми.

- Геть і море видно вдалині. Дивися, Вадим.

Море було рівним і смирним. В цей час доби (після заходу, але ще було світло) воно зливалося з горизонтом і виглядало, як срібно-алюмінієва скатертина. І такий же білий світ з'являвся у вигляді блисків то тут, то там на поверхні моря.

- Давайте сюди повернемося завтра. – Запропонував Вадим. - Відразу попрямуємо до берега. Протестуємо воду в морі, проскануємо, на скільки можливо, її глибини. І, якщо вийде, скупаємося.

- А що робити з ними? – Запитав Аркадій, указуючи на супроводжуючих нас корінних жителів цієї Землі.

- Хай мучаються в припущеннях, чому ми пішли, нічого їм не сказавши. – Пожартувала я.

Розділ 34

Ми переночували на своєму космічному кораблі заради своєї безпеки.

- Який прекрасний ранок!

- Найголовніше – земний.

- Що робитимемо сьогодні?

- Капітан же хотів викупатися в морі.

- Так відразу?

- А навіщо чекати.

- Ну, збирайтеся. У шлях. За нами могли вже скучити наші гостинні господарі цієї планети.

- Пішли. Через півгодини чекаю біля виходу. Всередині біля виходу. Можна в захисних костюмах.

Почався дивовижний ранок. На Землі. Сонечко (цього вимірювання) приємно пригріло повітря. Все навколо пахло та цвіло.

Ми вже стояли зовні нашого корабля і вже збиралися продовжити наш вчорашній шлях. Як тут побачили натовп, який нам приніс цілі здорові корзини фруктів і живих маленьких звіряток.

- Нам жертвопринесення зробили.

- Або просто сказати: принесли подарунки.

- Пора подружитися з місцевим населенням.

- Підемо!