Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

Він знову перебив мене, сказавши, що його це повністю задовольняє, а якщо мені вдасться виконати бодай половину сказаного, він дарує мені пару карликових віандоток, які дістали першу нагороду на останній берлінській виставці домашньої птиці, а їхній власник - золоту медаль за незвичайне їх парування.

Можу сказати, що я приклав руку і, поки в мене вистачило сил, дотримувався своєї державної програми. Я навіть відкрив, що мої статті перевершують мої здібності.

Бажаючи дати читачам щось зовсім нове, я вигадував тварин.

Виходячи з тих міркувань, що, наприклад, слон, тигр, лев, мавпа, кріт, кінь, свиня і т. ін. - створіння, давно вже відомі кожному читачеві «Світу тварин», я надумав схвилювати читача чимось новим, новими відкриттями і тому вирішив пустити в журнал кита з «сірчаним черевом». Цей новий рід мого кита завбільшки з рибу тріску був наділений міхуром з мурашиною кислотою, який мав спеціальний канал. Тим каналом мій сірчаний кит випускав з вибухами одурманюючу отруйну кислоту на риб, яких збирався з’їсти. Пізніше один англійський вчений… тепер я вже не пам’ятаю, як я його охрестив, назвав цю рідину «китовою кислотою». Китовий жир вже також був усім відомий, але нова кислота зацікавила кількох читачів, і вони почали питати про фірму, що виробляє цю кислоту.

Взагалі, читачі «Світу тварин», як я можу вас запевнити, дуже цікаві.

Незабаром після кита з сірчаним черевом я відкрив цілу низку інших тварин. Назову хоча б «благніка хитрого» - ссавця з роду кенґуру, «вола їстівного» - прототипа корови, і «інфузорію сепійову», яку я означив як рід щура.

З кожним днем у мене з’являлися нові звірята. Я сам був приємно здивований моїми успіхами у цій галузі. Я ніколи не думав, що тваринний світ треба так ґрунтовно доповнювати і що Брем міг пропустити у своєму творі «Життя тварин» стільки назв звірів. Чи ж знав Брем і всі його наслідувачі про мого кажана з ісландського острова, «кажана заморського», про мою домашню кицьку з верхів’я гори Кіліманджаро під назвою «Пачуха оленяча дражлива»?

Хіба до цього часу природознавці мали поняття про якусь «блоху інженера Куна»? Я знайшов її в бурштині: вона була зовсім сліпа, бо жила на підземному доісторичному кроті, а той також був сліпий, бо його прабабця спарувалася, як я писав, з підземним сліпим «печерним макаратом» з Постоєнської печери, що в той час сягала аж до теперішнього Балтійського океану.

З цієї незначної події розвинулася велика полеміка між газетами «Час» і «Чех»*, бо «Чех» у відділі «Різне», цитуючи в своєму фейлетоні статтю про відкриту мною блоху, заявив: «Що Бог родить, добре робить». «Час», звичайно, з чисто реалістичних позицій розбив мою блоху разом з достойним «Чехом», і від того часу, здавалося, мене покинула щаслива зірка винахідника і відкривача нових створінь. Передплатники «Світу тварин» почали хвилюватися.

Привід до цього дали мої різні дрібні повідомлення про бджільництво і про домашню птицю, де я розвинув свої нові теорії, які викликали справжній переполох, бо внаслідок моїх простих порад паралізувало відомого пасічника пана Пазоурка і загинуло пасічництво на Шумаві і Підкрконошах. На домашню птицю прийшла чума, одним словом, усе по черзі здихало. Передплатники писали загрозливі листи і відмовлялись від журналу.

Я кинувся до птахів, що живуть на волі. Я й до сьогодні згадую аферу з редактором «Сільського обрію», клерикальним депутатом, директором Йозефом М. Кадлчаком.

Я вирізав з англійського журналу «Country Life»1 малюнок якогось птаха, який сидів на горісі, і дав йому назву «горішник», так само як з погляду логіки я б, без сумніву, написав, що птах, який сидить на ялівці, «ялівник», або «ялівка».

____________________

1 Сільське життя (англ.).


І ось що трапилося: у звичайній поштовій листівці пан Кадлчак напав на мене, що це, мовляв, сойка, а не якийсь там горішник, і що «горішник» - це переклад німецького слова «Eichelhaher»1. Я написав листа, в якому виклав цілу теорію про горішника, переплітаючи лист численними лайками і вигаданими цитатами з Брема.

____________________

1 Die Eichel - жолудь, der Haher - сойка (нім.).


Депутат Кадлчак відповів мені у «Сільському обрії» вступною статтею.

Мій шеф пан Фукс сидів, як завжди, в кав’ярні і читав провінційні газети, бо останнім часом часто шукав у них згадки про мої цікаві статті у «Світі тварин». Коли я прийшов, він показав мені на столі «Сільський обрій» і щось тихо сказав, дивлячись на мене своїми сумними очима, бо його очі тепер завжди мали сумний вираз.

Я голосно прочитав перед усією публікою:

Попередня
-= 123 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!