Слава ЗСУ!

- Запали й пихкай. А ти, - звернувся до капрала, - підеш, як тут кажуть, через мене до рапорту? Ти, голубе, не бійся, я тебе з цього витягну, нічого тобі не буде. А тебе, - сказав Швейкові, - візьму з собою. Житимеш у мене, як пампушка в олії. І в новому приступі великодушності він почав запевняти, що усім зробить щось добре: волонтерові купить шоколад, конвоїрам - ром, капрала накаже перевести у фото- графічний відділ при штабі сьомої кавалерійської дивізії. Одним словом, обіцяв усіх звільнити і про них, мовляв, ніколи не забути.

Потім почав усіх, не тільки Швейка, частувати цигарками зі свого портсигара, заявивши, що дозволяє арештантам курити і постарається, аби їм зменшили кару. Вони знову зможуть повернутися до нормального військового життя.

- Не хочу, - сказав, - аби ви мене погано згадували.

Маю багато знайомих, і ви зі мною не пропадете. Взагалі, ви справляєте на мене враження порядних людей, а таких Господь Бог любить. Якщо ви і згрішили, то кару свою від буваєте, як я бачу, радо і охоче терпите муки, що їх вам послав Бог.

- З якого приводу, - звернувся він до Швейка, - вас покарано?

- Бог на мене наслав кару, - побожно відповів Швейк, - у вигляді полкового рапорту, пане оберфельдкурате, через ненавмисне спізнення до полку.

- Бог наймилосердніший і найсправедливіший, - сказав урочисто старший фельдкурат, - він знає, кого має карати, і цим проявляє своє провидіння і свою всемогутність. А за що ви сидите, волонтере?

- За те, - відповів волонтер, - що милосердний Бог ласкаво обдарував мене ревматизмом і дух гордині сповнив мою душу. Коли відбуду кару, мене пошлють на кухню.

- Що Бог робить, добре робить, - палко вирік отець духовний, почувши про кухню. - Порядна людина може і там зробити кар’єру. Саме на кухню треба призначати інтеліґентних людей заради різних кулінарних комбінацій, бо головна справа не в тому, як варити, а в тому, з якою любов’ю це змішати докупи, як все приправити й таке інше. Візьміть, наприклад, підливи. Коли цибулеву підливу робить інтеліґентна людина, вона бере всі види ярини, тушить їх на маслі, потім додає приправи, чорного перцю, трохи мускату, кориці, а звичайнісінький, неосвічений кухар зварить цибулю і кидає до цього запражку з лою. Мені було б найприємніше бачити вас десь в офіцерській кухні. Неінтеліґентна людина в звичайному житті може мати якесь звичайне заняття і нікому не впадати в очі. Але в кухні шило вилізе з мішка. Вчора ввечері в Будейовіцах в офіцерському клубі, крім інших страв, подали нирки в мадері. Той, хто їх готував (хай йому Бог простить усі його гріхи), напевно, був справжній інтеліґент. До речі, на тамтешній офіцерській кухні працює якийсь учитель зі Скутця. І такі ж нирки у мадері я їв в офіцерській їдальні 64-го полку крайової оборони. Напхали туди кмину, як у звичайній корчмі, коли готують нирки з перцем. А хто це робив, ким був той кухар у приватному житті? Доглядав худобу в одного поміщика.

Старший фельдкурат замовк, а за хвилину перевів розмову на кулінарне питання в Старому і Новому завіті. Саме в ті часи дуже дбали про готування смачної їжі після богослуження й інших церковних торжеств. Потім звернувся до всіх, аби щось заспівали, і Швейк, як звичайно, зовсім недоречно почав:

Іде Марина від Годоніна, А за нею жене піп Із барилком вина.

Але старший фельдкурат не розсердився.

- Коли б тут принаймні було хоч трохи рому, то не треба й вина, - сказав він, по-дружньому усміхаючись, - а цю Марину краще залишити в спокої, бо нечистий не спить, людей на гріх наводить.

Капрал обережно сягнув до шинелі і витягнув звідтіля плескату флягу з ромом.

- Голошу слухняно, пане оберфельдкурате, - промовив так тихо, що аж по голосу було видно, яку кривду він собі заподіював, - якщо ви не образитеся…

- Не ображуся, хлопче, - відповів радісно отець духовний, - вип’ю за нашу щасливу подорож.

- Господи Боже, - тихенько зітхнув капрал, побачивши, що після ретельного ковтка півфляги як не було.

- Ех ви, бісове чадо! - сказав фельдкурат, усміхаючись і багатозначно підморгуючи до волонтера. - Ви ще й до усього згадуєте ім’я Боже. За це Господь Бог мусить вас покарати.

Отець духовний знову хильнув з плескатої фляги і, подаючи її Швейкові, суворо наказав:

- Доконай!

- Служба є служба, - промовив добросердечно Швейк до капрала, повертаючи йому порожню флягу. Той відповів несамовитим блиском очей, який може з’явитися лише у божевільних.

- А тепер, поки доїдемо до Відня, я ще трошечки відпочину, - сказав старший фельдкурат. - Будь ласка, збудіть мене, тільки-но прибудемо на місце.