Слава ЗСУ!

- Вона йшла і тримала над собою розкриту парасолю.

- Найкраще зробите, - продовжував фельдфебель Ванєк, - коли махнете на все рукою. Якщо сьогодні в полковій канцелярії сказали, що завтра їдемо, то в це не повинна вірити навіть мала дитина. Чи ж можемо їхати без вагонів? При мені ж телефонували на вокзал. Там нема жодного вільного вагона. Саме так було і з останньою маршовою. Ми тоді два дні стояли на вокзалі і чекали, аби хтось над нами змилувався і прислав поїзд. А до того ж ми не знали, куди поїдемо. Навіть сам полковник цього не знав. І хоч ми тоді проїхали вже всю Угорщину, ніхто не мав поняття, куди нас далі повезуть: чи на Сербію, чи на Росію. З кожної станції безпосередньо розмовляли із штабом дивізії. А ми були лише така собі латка. От і пришили нас нарешті під Дуклю, там нас розмолотили, і ми поїхали знову формуватися. Тільки не скакати поперед батька в пекло. Все з часом з’ясується. Поспіємо з козами на торг. Jawohl, nochamol 1.

____________________

1 Так, а не інакше (нім. діалект.).

- Вино тут надзвичайно добре, - говорив далі Ванєк, навіть не слухаючи, що курликав собі під ніс штабний фельдфебель:

«Glauben Sie mir, ich habe bisher wenig von meinem Leben gehabt. Ich wundere mich uber diese Frage»2.

____________________

2 Повірте мені, я дотепер так мало користався життям. Мене дивує це питання (нім.).

- Чого б я даремно морочив собі голову від’їздом маршбатальйону? Ще навіть у першій маршовій, з якою я їхав, усе було за дві години в повному порядку. Інші ж маршові нашого батальйону готувалися до дороги аж цілі два дні. Але у нас ротним командиром був лейтенант Пршеносіл, хлопець аж любо було глянути. От він і каже: «Ви, хлопці, не поспішайте», - і все йшло як по-писаному. Лише за дві години перед відходом поїзда ми почали збиратися. І ви, Швейку, зробите добре, коли також присядете…

- Не можу, - відповів з героїчним самовідреченням бравий вояка Швейк, - мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме.

- Ну йдіть собі, моє золото, але запам’ятайте на все життя, що це негарно з вашого боку і що справжній ординарець ніколи не повинен бути там, де він потрібний. Не треба бути таким надто ретельним. Дійсно, немає нічого огиднішого від такого ординарця, який думає, що без Гриця вода не освятиться, і бігає, як ошпарений.

Але Швейк вже був за дверима і поспішав до канцелярії своєї маршової роти.

Ванєк залишився на самоті, бо ж рішуче не можна було сказати, щоб штабний фельдфебель міг підтримати йому компанію.

Той зовсім відокремився і, гладячи чвертку вина, плів без жодного зв’язку по-чеськи і по-німецьки:

- Багато разів я проходив тим селом, а мені й не снилося, що вона є на світі. In einem halben Jahre habe ich meine Staatsprufung hinter mir und meinen Doktor gemacht1. Зробився з мене старий каліка, дякую вам, Люціє. Erscheinen Sie in schon ausgestatteten Banden2, - може, є ще хтось поміж вами, хто це все пам’ятає…

____________________

1 Через півроку я складу державний іспит і дістану ступінь доктора (нім.).

2 Їх всі дають у гарно оформлених томах (нім.).

Фельдфебель-рахівник з нудьги барабанив якийсь марш, але нудився недовго, бо відчинилися двері, увійшов кухар Юрайда з офіцерської кухні і гепнувся у крісло.

- Ми сьогодні, - пробурмотів він, - дістали наказ йти за коньяком на дорогу. А тому, що наш плетений бутель був ще з ромом, ми мусили його випорожнити. Ну й накоїли ж ми собі. Всі, хто працює на кухні, на ногах не тримаються. Я помилився на кілька порцій, пан полковник прийшов пізно, і для нього не вистачило. Готую тепер для нього омлет. Луснути можна зі сміху!

- Оце так авантюра, - додав Ванєк, якому сп’яну завжди дуже подобалися пишномовні слова.

Кухар Юрайда пустився у філософствування, і це дійсно відповідало його колишній професії, бо ж він видавав перед війною окультний журнал і бібліотечку «Загадки життя і смерті». В армії сховався до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня, коли він заглиблювався до читання перекладу староіндійських сутр «Праґна Параміта»3. Полковник Шредер любив його як своєрідну полкову рідкість, бо яка ж офіцерська кухня могла ще почванитися кухарем-окультистом, який, зазираючи до загадок життя і смерті, умів би приємно здивувати всіх такою доброю печенею на сметані або ж таким раґу, що під Комаровом смертельно поранений поручник Дуфек безперервно кликав Юрайду.

____________________

3 З’явлена мудрість.

Юрайда, який ледь-ледь тримався на кріслі і від якого відгонило на цілу милю ромом, несподівано сказав: