Слава ЗСУ!

- Одинадцята маршова рота…

Далі слідували одне за одним якісь речення в дивовижному хаосі, бо водночас на лінії говорили 12 і 13 маршові роти, а телефонограма зовсім загубилася в тому вихорі звуків. Швейк не зрозумів ані слова. Врешті, втихло, і Швейк почув:

- Алло, алло! Тепер перечитай і не затримуй!

- Що я маю перечитати?

- Що маєш перечитати? Ах ти, дурний воле! Телефонограму!

- Яку телефонограму?

- Чорти б тобі марша грали, чи ти глухий, чи що? Телефонограму! Я ж тобі її диктував, ідіоте!

- Я нічого не чув, хтось втручався в нашу розмову.

- Ти, мавпо нещасна, то ти думаєш, я ще буду з тобою бавитися? Приймеш телефонограму чи ні? Маєш олівець і папір? Кажеш, нема? Ах ти, тварино Божа. Радиш почекати, поки знайдеш? Ну й вояка. Так що, уже знайшов? Кажеш, ти вже готовий? Нарешті з печі зліз! Може, ти для цього святковий мундир нап’ялив? Слухай: Elfte Marschkumpanie…1 Повтори!

- «Elfte Marschkumpanie…»

- Kumpaniekommandant…2 Написав? Повтори!

- «Kumpaniekommandant!…»

- Zur Besprechung morgen…3 Готовий? Повтори!

- «Zur Besprechung morgen…»

- Um neun Uhr4. - Unterschrift5. Ти знаєш, що таке Unterschrift, мавпо? Це підпис. Повтори.

- «Um neun Uhr. - Unterschrift. - Ти знаєш, що це Unterschrift, мавпо, це - підпис.

- Ну й йолоп! Отже, підпис: оберст Шредер, теля. Маєш? Повтори.

- Оберст Шредер, теля.

- Добре, воле. Хто прийняв телефонограму?

- Я.

____________________

1 11 маршова рота (нім.).

2 Ротному командирові (нім.).

3 Завтра вранці на нараду (нім.).

4 О 9-й годині ранку (нім.).

5 Підпис (нім.).

- А щоб тобі сик замуляло, хто це я?

- Швейк. Буде ще щось?

- Слава тобі Боже, вже нічого. Тобі б личило ім’я Корова. Що у вас нового?

- Нічого. Все по-старому.

- То радієш, правда? У вас, кажуть, там когось прив’язували?

- Лакузу пана оберлейтенанта. Зжер його обід. Не знаєш, коли їдемо?

- Чоловіче, в тебе надзвичайні питання, цього й сам дідок не знає. На добраніч. А блохи там у вас є?

Швейк поклав трубку і почав будити фельдфебеля-рахівника Ванєка. Той скажено відбрикувався, а коли Швейк почав його трясти, вдарив його в ніс. Потім ліг на живіт і в усі боки хвицяв ногами.

Але Швейкові все ж таки вдалося настільки розбурхати Ванєка, що він, протираючи очі, нарешті, обернувся навзнак і перелякано спитав, що трапилося.

- Власне, нічого, - відповів Швейк. - Я тільки хочу з вами порадитися. Саме тепер ми дістали телефонограму, що завтра о дев’ятій годині пан оберлейтенант Лукаш має знову прийти на нараду до пана полковника. Я тепер не знаю, як мені бути. Чи треба бігти і повідомити його про це зараз, чи аж вранці? Я довго вагався, будити вас чи ні, ви ж так гарно хропли, але потім подумав, ну що ж тут такого, треба ж порадитися…

- На милість Бога, дайте мені, будь ласка, спати, - застогнав Ванєк, позіхаючи на весь рот. - Підете туди аж вранці, а мене не будіть!

Перевалився на бік і в ту ж мить заснув.

Швейк знову підійшов до телефону, сів, поклав голову на стіл і почав дрімати. Пробудив його дзвінок.

- Алло, одинадцята маршова рота?

- Так, одинадцята маршова рота. Хто там?

- Тринадцята маршова. Мене щось довго не змінюють. Глянь на годинник. Не знаю, котра година, а телефонної станції не можу докликатися.

- У мене стоїть.

- То у тебе так, як і у мене. Ти не знаєш, коли їдемо? Ти не говорив з полковою канцелярією?

- Вони там гівно знають, як і ми.

- Фі, панянко, не так вульгарно. Ви вже дістали консерви? Від нас туди ходили і не принесли нічого. Склад був закритий.

- Наші також прийшли з порожніми руками.

- Це, взагалі, зайвий сполох. Як ти думаєш, куди ми поїдемо?

- В Росію.

- Я думаю, що скоріше в Сербію. Це побачимо аж у Пешті. Якщо нас повезуть праворуч, то з цього вилізе Сербія, а якщо ліворуч - Росія. Маєте вже хлібні сумки? Кажуть, що тепер підвищать платню. Ти граєш у фріше фіре?1 Граєш? То приходь завтра. Ми товчемо кожного вчора. Скільки вас крутиться біля телефону? Ти сам? То начхай на це і лягай спати. Там у вас дивні порядки. Ти, мабуть, надибав на це, як сліпий на стежку? Ну, нарешті, прийшли мене змінити. Хропи на здоров’ячко. І Швейк, дійсно, солодко заснув біля телефону, забувши повісити трубку, так що ніхто не порушив його сну біля столу.

____________________

1 Гра в карти.

А телефоніст у полковій канцелярії від злості аж зі шкіри вискакував, бо ніяк не міг додзвонитися до 11-ї маршової з новою телефонограмою, щоб завтра до 12-ї години надіслати до полкової канцелярії список усіх, кому ще не зробили щеплення проти тифу.