Слава ЗСУ!

До проповіді він ніколи не готувався і цим різнився від свого попередника, який раніш відвідував гарнізонну тюрму.

То була людина з божевільною ідеєю, що людей, ув’язнених в гарнізонній тюрмі, можна настановити на путь праведну з амвона. Той достойний курат побожно підкочував очі.

Розтлумачував арештованим, що потрібна реформа законів про повій та неодружених матерів, і розводився про виховання незаконнонароджених дітей. Його проповіді були абсолютно абстрактні і не мали жодного зв’язку з сучасним становищем, тобто просто викликали нудьгу.

Зате фельдкурат Отто Кац виголошував проповіді, на які всі нетерпляче чекали.

Це була урочиста хвилина, коли шістнадцяту камеру в самих кальсонах вели у каплицю. Вдягнути їх - значило ризикувати, що хтось із них втече. Двадцять білих підштанків, як ангелів, поставили під амвоном. Дехто, кому усміхнулося щастя, жував недопалки, знайдені по дорозі, бо, звичайно, не було кишені, де б їх можна було сховати.

Навколо них стояли інші в’язні гарнізону і милувалися з двадцятьох підштанків під амвоном, куди, видзвонюючи острогами, видряпався фельдкурат.

- Habacht!1 - ревнув він. - Моліться! Повторюйте всі за мною! А ти там, ззаду, мерзотнику, не сякайся в руку, ти ж бо в храмі Божім! Якщо не перестанеш, накажу тебе замкнути. Гей, ви, волоцюги, чи не забули ще «Отче наш»? Ану, спробуємо!

____________________

1Струнко! (нім.).

- Ну, звичайно, я так і знав! Який тут «Отче наш»? Вам аби по дві порції м’яса з фасолею, та напхатися, та лягти животом на матрац, та довбати в носі і не думати про Господа Бога. Що? Може, не правда?

Він глянув з амвона вниз на двадцятьох білих ангелів у підштанках, які буйно веселилися разом з усіма. В задніх рядах грали в «м’ясо»*.

- Оце так так! - пошепки сказав Швейк своєму сусідові, над яким тяжіло підозріння, ніби за три крони він сокирою відрубав своєму другові всі пальці на руці, аби той звільнився з військової служби.

- Ще не те буде! - відповів той. - Сьогодні він нажлуктився по саме нікуди і знов оповідатиме про гріховну тернисту путь. І дійсно, фельдкурат був сьогодні в розчуленому настрої.

Він навіть сам не знав, для чого це робить, але безперервно перехилявся з амвона і, ще трохи, був би втратив рівновагу і звалився униз.

- Нуте, хлопці, заспівайте щось, - гукнув він, - чи, може, хочете, щоб я вас навчив нової пісеньки? Співайте за мною.

Найгарніша в мене мила, Я її не дам, Не ходжу за нею сам, Таж за нею молодою Ходять інші чередою, А ця моя наймиліша - Це Марія найсвятіша Із небесних брам.

- Ви цього, пройдисвіти, ніколи не навчитеся, - продовжував фельдкурат, - я за те, щоб вас усіх перестріляти; ви мене добре зрозуміли? Проголошую з цього Божого місця, нікчеми, що Бог - така сила, яка вас не боїться, і вона таке вам вичворить, аж очманієте, бо ви не дуже то поспішаєте навернутися до Христа, а волієте йти тернистою дорогою гріха.

- Ого, вже почалось! Залив більма як треба, - радісно шепотів Швейків сусіда.

- Терниста путь гріха, ідіоти, це путь боротьби з пороками.

Ви блудні сини, тому ви волієте валятися в одиночці, краще ніж навернутися до Отця нашого небесного. Вище підніміть і вп’яльте свої очі у висоту небес і переможете; мир, хулігани, оселиться в душах ваших. Я попереджаю, щоб там, ззаду, не фиркали. Ви не кобили і не в стайні, а в храмі Божому. Звертаю на це вашу увагу, голуб’ята. На чому ж я зупинився? Ja, uber den Seelenfrieden, sehr gut!1

____________________

1Так, про мир в душі, дуже добре! (нім.).

Запам’ятайте собі, тварюки, що ви люди і мусите дивитись крізь темну хмару в далекий простір і усвідомити одне: все триває тут лише до часу, а тільки один Бог вічний. Sehr gut, nicht wahr, meine Herren?2

____________________

2Дуже добре, правда ж, мої панове? (нім.).

Я б мав день і ніч за вас, йолопи, молитися, щоб милосердний Бог влив свою душу у ваші холодні серця і своїм святим милосердям змив усі ваші гріхи, і ви на віки вічні стали його чадами, щоб вас, харцизників, не обійшов він любов’ю своєю. Але ви помиляєтеся. Я вас до цього раю вести не буду.

Фельдкурат гикнув.

- Ні, не буду, - повторив він уперто, - і нічого для вас не зроблю, мені це і на думку не спаде, бо ви непоправні ледарі.

Вашими дорогами не поведе вас доброта Господня, подих Божої любові вас не овіє, бо Господу Богу і на думку не прийде морочитися з такими лотрами. Чуєте ви там, у кальсонах?

Двадцять підштанків глянули вгору і в один голос промовили: