Слава ЗСУ!

Взагалі якийсь час фельдкурат був дуже рухливий, непосидючий і намагався вистрибнути на брук, обзиваючи хуліганами людей, яких минала карета. Пізніше він викинув через вікно носовичка і заволав, щоб карета зупинилася, бо він, мовляв, загубив багаж. Потім почав оповідати:

- В Будейовіцах був один барабанщик. Оженився, а за рік помер, - і зненацька зареготав. - Смішний анекдот? Еге ж?

Швейк весь час поводився з фельдкуратом безоглядно строго. При найменших спробах фельдкурата щось устругнути, наприклад, випасти з карети або зламати сидіння, Швейк раз у раз бехкав його попід ребра, і фельдкурат сприймав це надзвичайно байдуже. Лише один раз він зробив спробу збунтуватися і вискочити з карети, заявивши, що далі не поїде, мовляв, знає: замість Будейовіц вони їдуть у Подмокле.

Швейк моментально і повністю ліквідував бунт і примусив фельдкурата повернутися до попереднього положення на сидінні, пильнуючи, щоб він не заснув. Найбільш делікатні слова, які він вжив при цьому, були: «Не спи, дохлятино!»

На фельдкурата раптом найшов приступ меланхолії: він почав плакати, випитуючи в Швейка, чи була в нього мама.

- Я, люди добрі, самотній на цьому світі, - кричав він з карети. - Приголубте мене!

- Не роби мені сорому, - картав його Швейк. - Перестань, а то всі побачать, що ти вмазаний.

- Я нічого не пив, друже, - відповів фельдкурат. - Я цілком тверезий.

Нараз він встав і козирнув:

- Ich melde gehorsam, Herr Oberst, ich bin besoffen1.

____________________

1Насмілююсь доповісти, пане полковнику, я п’яний (нім.).

Я порося, - торочив разів десять підряд із щирим розпачем. І, звертаючись до Швейка, заскиглив:

- Викиньте мене з машини. Нащо ви мене зі собою везете? - Врешті сів і замурмотів: - Навколо місяця робляться кола. Ви, пане капітане, вірите в безсмертність душі? А кінь може попасти на небо?

Далі почав голосно сміятися, але за хвилину посумнів і, апатично дивлячись на Швейка, промовив:

- Пробачте, пане, я вас уже десь бачив. Чи не були ви часом у Відні? Я пам’ятаю вас із семінарії.

Хвилину він розважався тим, що почав декламувати латинські вірші:

- Aurea prima sata est aetas, quae vindice nullo2

____________________

2Цитата з «Метаморфоз» Овідія: «Першим був посіяний вік золотий, який не знав відплати». (лат.)

- Далі ніяк не втну, - признався фельдкурат. - Викиньте мене на вулицю. Чому ж ви не хочете мене викинути? Я нічого собі не заподію. Просто хочу зарити носом, - заявив він рішучим тоном.

- Пане, - заблагав він далі, - дорогий друже, відважте мені потиличник.

- Один чи декілька? - поспитав Швейк.

- Два.

- Нате…

Фельдкурат уголос рахував одержані потиличники і при цьому радісно посміхався:

- Це дуже добре впливає на шлунок - поліпшує травлення. Дайте мені разочок ще й по морді.

- Сердечно дякую, - вигукнув він, коли Швейк поспішно виконав його прохання, - я цілком задоволений. Розірвіть мені, будь ласка, жилетку.

Він висловлював найрізноманітніші забаганки. Хотів, щоб Швейк звихнув йому ногу, трохи придушив, обстриг нігті і вирвав передні зуби. Потім прагнув мучеництва, домагаючись, щоб Швейк відірвав йому голову і в мішку кинув її до Влтави.

- Мені б дуже личили зірки навколо голови, - захоплювався він. - Потрібно було б так із десяток.

Потім заговорив про верхогони, швидко перейшов на балет, та на ньому він теж недовго затримався.

- Ви танцюєте чардаш? - спитав він у Швейка. - Вмієте «Танець ведмедя» - ось так… - Він хотів підстрибнути і впав на Швейка. Той відбоксував його як слід і поклав на сидіння.

- Мені чогось хочется, - кричав фельдкурат, - але не знаю чого. Ви не знаєте, чого мені хочеться? - Він безнадійно похнюпився, потім серйозно сказав: - А що мені до того, чого я хочу? І вам, пане, до цього немає діла. Я вас не знаю! Як ви смієте дивитися на мене? Вмієте фехтувати?

На хвилину він став задерикуватим і зробив спробу скинути Швейка з сидіння.

Потім, коли Швейк його заспокоїв, безцеремонно давши відчути свою фізичну перевагу, фельдкурат запитав: - Сьогодні понеділок чи п’ятниця?

Він захотів також узнати, що зараз: грудень чи червень, і взагалі проявляв хист ставити найрізноманітніші запитання:

- Ви одружені!? Любите ґорґонзолу*? У вас вдома є блощиці? Як вам живеться? Ваш песик хворів на чумку?

Потім зробився щирим. Розповів, що винен за кавалерійські чоботи, нагай і сідло, що хворів на збур і лікував його марганцівкою.

- Ні про що інше не було часу й подумати, - гикаючи, сказав він. - Можливо, це здається вам досить неприємним, але скажіть, гик! Гик! Що мені робити? Гик! Ви мусите мені пробачити. Термосом, - продовжував фельдкурат, забувши, про що говорив перед тим, - називається така посудина, яка зберігає напої та їжу в первісній температурі. Як на вашу думку, яка гра чесніша? «Фербель» чи «двадцять одно»?