Слава ЗСУ!

Прислужував йому завжди один піхотинець з полку, але той перевівся у зв’язківці і поїхав на фронт.

- Дрібниця, пане фельдкурате, - сказав Швейк. - Я також можу зробити цю роботу.

- А ви вмієте прислужувати?

- Я ніколи цього не робив, - відповів Швейк, - але спробувати все можна. Тепер війна, а в час війни робляться речі, про які вам раніше і не снилося. Вже якось приліплю оте дурне «et cum spiritu tuo»1 до вашого «dominus vobiscum»2, вже якось утну. А потім, думаю, воно не дуже то й важко ходити навколо вас, як кицька навколо гарячої каші, мити вам руки і наливати з кубків вино…

____________________

1І з духом твоїм (лат.).

2Господь з вами (лат.).

- Добре, - сказав фельдкурат, - але води мені в чашу не наливайте; краще вже зараз налийте і до того другого кубка вино. А зрештою, я завжди зможу підказати, коли вам іти праворуч, коли ліворуч. Якщо свисну потихеньку один раз, то значить - вправо, а двічі - вліво. З требником також не дуже носіться. Зрештою, це весела дурниця. Не боїтеся?

- Я нічого не боюся, пане фельдкурате, навіть прислужування.

Фельдкурат мав рацію, коли сказав: «Зрештою, це весела дурниця».

Все якось обійшлося.

Промова фельдкурата була зовсім коротка.

- Солдати! Перед від’їздом на бойовище ми зійшлися сюди, щоб звернути своє серце до Бога, аби отець небесний послав нам перемогу і зберіг нас у повному здоров’ї. Не буду вас довго затримувати і бажаю вам усього найкращого.

- Ruht!3- крикнув старий полковник на лівому крилі.

____________________

3Вільно (нім.).

Польову відправу тому називають польовою, що вона підлягає тим самим законам, що й військова тактика в полі. В добу тридцятилітньої війни, під час тривалих маневрів і польові служби тривали надзвичайно довго.

При сучасній тактиці, коли пересування військ відбувається швидко і рішуче, польова відправа теж мусить бути і короткою, і рішучою. Ця відправа тривала рівно десять хвилин, і ті, що були ближче, дуже дивувалися, чому під час служби фельдкурат підсвистує.

Швейк миттю реаґував на сигнали. Він мотався то з правого боку від олтаря, то знову стояв зліва і лише повторював: «Et cum spiritu tuo».

Все це нагадувало індіанський танок навколо жертовного каменя, але справляло добре враження, бо розганяло нудьгу запорошеного смутного плацу з алеєю сливових дерев на задньому плані і солдатськими убиральнями, пахощі яких заступали містичний запах кадила ґотичних храмів.

Всі розважалися з великою приємністю. Офіцери навколо полковника розповідали один одному анекдоти. Так що все було в повному порядку. То тут, то там поміж солдатами чулося: «Дай затягнутися». І як жертовний дим, спливали від солдатських рот до неба сині хмаринки тютюнового диму. Закурили навіть і старшини, побачивши, що сам полковник теж курить.

Нарешті пролунало: «Zum Gebet!»1, завихрило пилюкою, і сірий чотирикутник мундирів преклонив свої коліна перед спортивною чашею поручника Вітінґера, яку той виграв у змаганнях Відень - Медлінґ.

____________________

1На молитву! (нім.).

Чаша була повна, і кожна маніпуляція фельдкурата з чашею супроводжувалась словами, що котилися солдатськими шеренгами: «Ото хильнув!»

Цю процедуру фельдкурат повторив двічі; потім ще раз пролунало «На молитву!», і військовий оркестр для пожвавлення настрою заграв «Боже, будь нам покровитель»; після цього команда «Шикуйсь!» і «Кроком руш!»

- Заберіть ці манатки, - сказав фельдкурат Швейкові, вказуючи на польовий олтар, - бо ж треба порозвозити, що в кого брали.

Вони поїхали тим самим фіакром і чесно все повернули власникам, за винятком пляшки церковного вина.

Відіславши нещасного візника в комендатуру, мовляв, там йому заплатять за тривалу їзду, вони повернулися додому, і тут Швейк звернувся до фельдкурата:

- Насмілююсь запитати, пане фельдкурате, чи повинен прислужник бути того ж самого віросповідання, як і той, кому він прислужує?

- Звичайно, - відповів фельдкурат. - В іншому разі відправа втратила б значення.

- Тоді, пане фельдкурате, сталася велика помилка, - сказав Швейк. - Я не належу ні до якої церкви, я безконфесіональний. Так уже мені в житті не таланить.

Фельдкурат глянув на Швейка, хвилину помовчав, потім поплескав його по плечу і сказав:

- Випийте рештки церковного вина у пляшці і вважайте себе знову сином святої церкви.

Релігійний диспут

Швейк, бувало, цілими днями не бачив пастиря військових душ. Фельдкурат ділив свій час між ви конанням своїх духовних обов’язків та гульнею і приходив додому дуже рідко, зазвичай брудний, невмитий, як коцур після прогулянок по дахах у пору залицянь.