Слава ЗСУ!

А вахмістр вдома заповнював ще одну з незчисленних:

«Настрої населення І а».

Пана вахмістра часто мучили довгі безсонні ночі. З дня на день чекав ревізії і слідства. Уночі йому привиджувалась смертна кара, немов його ведуть на шибеницю і сам міністр крайової оборони востаннє питає його під мотузкою: «Wachmeis ter, wo ist die Antwort des Zirkulars №…?»1

Але тепер, напевно, йому доля усміхнулася. Здавалося, немов з усіх кутків жандармського поста до нього лине старе мисливське привітання: «Зі щасливим полюванням». І жандармський вахмістр Фляндерка не сумнівався, що окружний комендант поплескає його по плечу і скаже: «Ich gratuliere Ihnen, Herr Wachmeister»2.

____________________

1Де ж ваша відповідь на циркуляр за номером… (нім.).

2Поздоровляю з успіхом, пане вахмістре (нім.).

Він змальовував собі в думках також інші приємні картини, що виникли в якомусь закутку його службового мозку: відзначення, швидке просунення на вищий службовий щабель, оцінка його кримінальних здібностей, які відкриють йому дорогу до дальшої кар’єри.

Вахмістр викликав сержанта і спитав його:

- Обід дістали?

- Принесли йому копчене м’ясо з капустою і кнедлі; а юшки вже не було. Випив склянку чаю і хоче ще.

- Дати! - великодушно дозволив вахмістр. - А коли нап’ється чаю, приведіть до мене.

- Ну, як? Обід до смаку? - запитав вахмістр, коли сержант за півгодини привів ситого і, як завжди, вдоволеного Швейка.

- Нічого, можна витримати, пане вахмістре, але треба було до того трохи більше капусти. Та що робити, я знаю, вони ж на мене не чекали. М’ясо було добре копчене, певне, домашнє, чай з ромом також непогано мене підкріпив.

Вахмістр поглянув на Швейка і почав:

- Правда, що в Росії п’ють багато чаю? А ром там є?

- Ром є у цілому світі.

«Ти мені не викручуйся, - подумав вахмістр. - Треба було раніше вважати, що говориш!» І, нахилившись до Швейка, фамільярно запитав:

- А дівчата в Росії гарненькі?

- Гарненьких дівчат знайдете у цілому світі, пане вахмістре.

«Ох, і бісова печінка! - знову подумав вахмістр. - Ти, лебедику, радий би якось з цього вислизнути». І випалив, як з гармати 24-го калібру:

- Що ви збиралися робити в 91-му полку?

- Йти з ним на фронт.

Вахмістр вдоволено поглянув на Швейка і зауважив:

- Непогано. Це найкращий спосіб дістатися до Росії.

«Насправді дуже добре придумано», - сяяв вахмістр, спостерігаючи, яке враження справляють ці слова на Швейка. Але нічого, крім абсолютного спокою, в його очах прочитати не міг.

«Диви, навіть і бровою не поведе! - жахнувся в душі вахмістр. - Оце так виучка. Якби я був на його місці і мені б хто таке сказав, та в мене аж жижки затрусилися б…»

- Уранці вас відвеземо до Пісека, - кинув немовби мимохіть. - Ви вже були колись у Пісеку?

- В 1910-му році на цісарських маневрах.

Вахмістрів усміх після цієї відповіді став ще приємнішим.

Він усією душею відчував, що своєю системою запитань переплигнув сам себе.

- Ви відбули маневри від початку до кінця?

- Звичайно, пане вахмістре, як вояка-піхотинець.

Швейк, як і раніше, дивився на вахмістра, а той з радощів дзиґою крутився на стільці. Він не міг вже втриматися, щоб і цього швидко не записати до рапорту. Покликав сержанта, аби той відвів Швейка, і доповнив свій рапорт:

«Його план був такий: прослизнувши до 91-го піхотного полку, він збирався зараз же проситися на фронт і при найближчій нагоді дістатися до Росії, бо зрозумів, що інший зворотний шлях, завдяки пильності наших органів безпеки, неможливий. В 91-му піхотному полку почував би себе вільно, і це цілком зрозуміло, бо, згідно з його признанням під натиском тривалого перехресного допиту, він ще в 1910- му році брав участь як піхотинець в цісарських маневрах в околиці Пісека. З цього видно, що він: неабиякий фахівець у своїй справі. Також додаю, що зібрані обвинувачення - це наслідок моєї системи перехресного допиту».

На дверях з’явився сержант:

- Пане вахмістре, він хоче до вбиральні.

- Bajonett auf!1 - наказав вахмістр. - Або ні, приведіть його сюди.

____________________

1Примкніть багнет (нім.).

- Ви хочете до вбиральні? - ласкаво спитав вахмістр. - А чи не криється за цим щось більше? - І він вп’ялив очі в Швейкове обличчя.

- Так, за цим дійсно криється «велика» потреба, - відповів Швейк.

- Глядіть мені, щоб не трапилось чогось іншого, - значуще повторив вахмістр, пристібуючи службовий револьвер. - Я піду з вами. В мене добрий револьвер, - сказав він по дорозі Швейкові, - на сім куль, і стріляє дуже влучно.