Слава ЗСУ!

Він повторив це кілька разів підряд, вплітаючи в мелодію незрозумілі вигуки. Потім перекинувся, як мале ведмежа, на спину, скоцюрбився в клубок і тут же захропів.

- Пане майоре, - будив його Швейк, - мельдую послушно, ви наберетесь вошей.

Але це не допомогло, майор спав, як у воду впав.

Швейк ніжно поглянув на нього і сказав:

- То й спи, п’янюго, - і накрив його шинеллю. Потім і сам вліз під неї. Так їх притулених один до одного вранці й знайшли.

Біля дев’ятої години, коли розшуки майора дійшли кульмінаційного пункту, Швейк зліз з нар і визнав за необхідне збудити майора. Він кілька разів дуже енергійно струсонув його, потім стягнув з нього російську шинель; нарешті майор сів на матраці і, тупо дивлячись на Швейка, чекав від нього розгадки, що, власне, з ним трапилося.

- Мельдую послушно, пане майоре, - сказав Швейк, - сюди вже кілька разів навідувались з вартівні, чи ви ще живий. Тому я й дозволив собі вас збудити, бо не знаю, як довго ви звикли спати, щоб ви, бува, часом не проспали. В броварні в Угржінєві працював один бондар. Той завжди спав тільки до шостої години ранку, але коли перетягав бодай хоч чверть на сьому, то вже потім спав до самого полудня, і це він практикував доти, аж поки його не викинули з роботи. Тоді він зі злості образив церкву і одного з членів нашої цісарської фамілії.

- Ти дурнувата? - спитав майор не без деякого розпачу, бо голова в нього після вчорашнього була, як розбитий горщик. Майор не розумів, чому власне він тут сидить, чому сюди заходили з вартівні і чому цей тип, що виструнчився перед ним, плете такі дурниці, що аж в ніякі ворота не лізуть. Все це йому здавалось страшенно дивним. Майор неясно пригадував, що вже раз вночі був тут, але чому?

- Я вже тут вночі бути? - спитав він не дуже впевнено.

- Прошу пана майора, - відповів Швейк, - якщо я добре зрозумів пана майора, то, мельдую послушно, пан майор прийшов мене допитати. І тут в голові у майора прояснилося. Він глянув поперед себе, потім навколо себе, неначе чогось шукав.

- А ви не звольте турбуватися, пане майоре, - сказав Швейк, - ви прокинулися зовсім так, як прийшли. Ви прийшли сюди без шинелі і без шаблі, але в кашкеті. Кашкет ось там, я мусив його взяти у вас з рук, бо ви хотіли покласти його під голову. Парадний офіцерський кашкет це щось подібне до циліндра, спати на циліндрі вмів лише пан Кардераз з Лоденіци. Той простягався на лавці у шинку і клав собі циліндр під голову. Він, щоб ви знали, співав на похоронах і на кожному похороні з’являвся у циліндрі. Покладе, бувало, циліндр під голову і наказує собі: не зім’яти його. Отак цілу ніч ніби висів над ним незначною частиною своєї ваги, так що це зовсім циліндрові не шкодило, ба, навіть помагало, бо коли він перекидався з боку на бік, то своїм волоссям чистив його, як щіткою. І так його поступово виґлянцував, що циліндр аж вилискував.

Майор, який вже усвідомив собі, що й до чого, не переставав тупо дивитися на Швейка і тільки повторював:

- Ти розум загубити, правда? Я тут бути, я іти звідси. - Встав, підійшов до дверей, постукав.

Поки прийшли відчинити, майор сказав Швейкові:

- Якщо телеграма не прийти, якщо ти - це ти, тоді ти висіти.

- Щиро дякую, - сказав Швейк. - Я знаю, пане майоре, ви дуже про мене турбуєтесь, але якщо ви, можливо, пане майоре, тут якусь вош підчепили на цьому матраці, то будьте певні, коли вона маленька і має почервонілий задок - це самчик, і якщо він тільки один і ви не знайдете таку довгу сіру з червоними смугами на животику, тоді ваше щастя, бо інакше це була б пара, а вони, ці потвори, дуже швидко плодяться, гірше, ніж крілики.

- Lassen Sie das!1 - пригнічено сказав майор Швейкові, коли відчинили двері.

____________________

1 Облиште (нім.).

У вартівні майор вже не робив жодних сцен. Він дуже стримано наказав послати за візником і під деренчання таратайки по паскудному перемиському брукові весь час думав, що арештований - ідіот першого класу, але очевидно все ж таки невинна тварюка, а щодо нього, майора, то йому не залишається нічого іншого, або застрелитися тільки-но приїде додому, або послати до генерала по шинель і шаблю, поїхати викупатися до міської лазні, а потім зайти до винарні у Фолльгрубера, як слід під’їсти і замовити по телефону на вечір квиток на виставу в міському театрі.

Поки доїхав до своєї квартири, вирішив зробити те друге.

На квартирі його чекала маленька несподіванка. Прийшов якраз вчасно…

У коридорі його помешкання стояв генерал Фінк. Він тримав за комір майорового денщика і, смикаючи його на всі боки, верещав: