Слава ЗСУ!

— Я розкажу, я все розкажу! — заволала зелена принцеса, ледве торкаючись землі розтанцьованими ногами. — На тому місці, де ми зараз танцюємо, була колись квітуча долина. Долиною біг струмочок. В глибині струмка жила золота рибка, а понад берегом струмка шуміла плакуча верба. Одного разу прийшов чаклун Барбель…

Зеленій принцесі забракло повітря в грудях — і вона замовкла.

— Одного разу прийшов чаклун Барбель, — підхопила золота принцеса у вирі шаленого танцю. — Глянув Барбель на струмок, і на плакучу вербу, і на золоту рибку, яка саме підпливла до берега. Барбель ніколи нікого не кохав…

Золотій принцесі забракло повітря в грудях — і вона замовкла.

— Барбель ніколи нікого не кохав, — продовжила блакитна принцеса, зграбно кружляючи залом. — Ніщо його на землі не захоплювало, окрім видів природи. Він стояв на березі струмка і так довго дивився, аж закохався в струмок, і в плакучу вербу, і в золоту рибку. І сказав: «Мушу, ах, мушу!»

Блакитній принцесі забракло повітря в грудях — і вона замовкла.

— І сказав: «Мушу, ах, мушу мати у своєму палаці струмок, і плакучу вербу, і золоту рибку!» — сказала зелена принцеса, підхопивши перервану розповідь своєї попередниці. — І вирішив зачарувати нас у трьох принцес, щоб міг розмовляти з нами, як розмовляють з людьми. І вишептав закляття…

Зеленій принцесі забракло повітря в грудях — і вона замовкла.

— І вишептав закляття, — вела далі золота принцеса, — а закляття те обернуло нас на трьох принцес, а долину перетворило в палац, у якому ми зараз танцюємо. Чаклун розклав нас на трьох отоманках, бо ми були перелякані й стомлені своїми новими формами. Але даремно чекав чаклун наших поглядів і зітхань! Ми лежали без руху, як мертві, як неживі. Тоді він запалив на тринозі таємничий вогонь, який наповнив звуками зачарованої музики. Після цього привів нам трьох танцюрів і наказав їм танцювати з нами аж до упаду, щоби таким способом примусити нас позбутися мертвоти й безруху. І почали ми танцювати під примусом таємничих звуків. Танцювали ми так довго, що танцюри наші сконали від утоми, бо не могли й на мить перервати зачарований танець, аби відпочити. Тоді чаклун…

Золотій принцесі забракло повітря в грудях — і вона замовкла.

— Тоді чаклун, — підхопила зелена принцеса, — привів нам інших танцюрів. Відтоді наше життя стало невпинним, повним мук танцем. О, якби ти знав, мій випадковий танцюре, як важко й болісно плакучій вербі нести тягар людської подоби!

— І як сумно золотій рибці ховатися весь час під виглядом принцеси! — додала золота принцеса.

— І як тісно струмкові в оцих легеньких одежах, котрі прикрашають мій стан! — докинула блакитна принцеса.

— Але є спосіб позбутися танцю і зняти чари, які нас скували! — вигукнула зелена принцеса. — Треба тільки під час танцю наблизитись до триноги і задути вогонь, що палає на ній. Тоді палац перетвориться в долину, а я — в плакучу вербу.

— А я — в струмок! — сказала блакитна принцеса.

— А я — в золоту рибку! — шепнула золота принцеса.

— Коли це станеться, чаклун тут же прибіжить на берег струмка з вудочкою в руках і закине вудочку в струмок, щоби впіймати рибку, — сказала зелена принцеса. — Бо так хоче доля, що, аби нас знову у трьох принцес зачарувати, спершу мусить впіймати золоту рибку.

— Мушу вас попередити, — додала блакитна принцеса, — що секрет життя чаклуна таїться на кінчику вудочки. Достатньо зламати той кінчик — і Барбель перестане існувати!

— Хто ж, однак, зможе дмухнути так сильно, щоби згасити чарівний вогонь? — вигукнула золота принцеса. — Досі жоден з танцюрів не зміг цього зробити!

— Здмухніть чарівний вогонь! — шепнула зелена принцеса.

— Здмухніть чарівний вогонь! — повторила золота принцеса.

Ми по черзі стали пробувати силу свого подмуху. Але ні я, ні китаєць не змогли задути чарівний вогонь.

— А тепер моя черга, — заволав дядько Тарабук, який від перевтоми сопів, наче ковальський міх.

Я побачив, як чорні дядькові щоки здулися раптом, а груди від набраного повітря виросли, наче гора. Він саме скерував танець до триноги і наблизився до неї так, що мало не дотикав губами чарівного пломеня.

Тоді дядько Тарабук, сопучи, дмухнув з такою силою, що вогонь згас одразу. Звуки музики замовкли. Ми раптом зупинились у танці. Палац у ту ж мить перетворився на квітучу долину. Зелена принцеса випорснула з дядькових обіймів і перетворилася на плакучу вербу. Блакитна принцеса відірвалася від моїх рук і зробилася струмком тут же під ногами верби. Золота принцеса вислизнула з обіймів китайця і, перекинувшись золотою рибкою, радісно скочила у струмок.