Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Принцеса і королева, або Чорні та Зелені

Обпечений король та скалічений дракон знайшли один в одному нову наснагу до життя. Щодня на світанку Аегон намагався підняти дракона в небо з їхньої схованки на самотніх східних схилах Драконощовби — уперше з часів Граківні. А тим часом Двоє Томів з їхнім родичем Марстоном Буруном повернулися на інший бік острова, вишукуючи спільників, які б допомогли їм захопити замок. Навіть на Дракон-Камені, давньому столі та твердині королеви Раеніри, вони знайшли чимало людей, що не плекали до королеви любові, кожен зі своєї причини: хтось журився за братами, синами та батьками, загиблими під час Засівання або у битві в Гирлі, хтось сподівався здобичі або високих урядів, а інші вірили, що син іде попереду дочки, і тому Аегон має більші права на престол.

Королева забрала усіх кращих вояків до Король-Берега. Дракон-Камінь — замок на острові, захищений кораблями Морського Змія та високими валірійськими мурами — вважався неприступним. Тому її милість залишила по собі лише невеличку залогу з людей, яких завважила за непотріб для свого війська: одних побила сивина, в інших ще молоко на губах не висохло, хтось був недолугий, дурнуватий або скалічений, хтось видужував од поранень, ще якісь видавалися не надто вірними, а когось підозрювали у боягузтві. Над усіма ними Раеніра поставила пана Роберта Гуню — свого часу здібного та вправного лицаря, який на старість, проте, неабияк розжирів.

Всі погоджуються, що пан Гуня непохитно стояв за справу королеви. Але багато вояків у залозі не поділяли його вірності, а навпаки — плекали справжні чи уявні образи від минулих часів. Серед тих вирізнявся пан Альфред Деркач, який охоче зрадив королеву за обіцянку князівського титулу, земельних статків та золота від Аегона II, щойно той поверне собі престол. Завдяки довгій службі при залозі Дракон-Каменя він добре знав усі сильні та слабкі місця замку, котрих стражників можна підкупити чи вмовити, а котрих доведеться вбити або захопити у полон — про що і переповів людям короля.

Коли настав умовлений час, падіння Дракон-Каменя не відняло й години. Люди, зваблені Деркачем, відчинили потерну в годину привидів і непоміченими впустили до замку пана Марстона Буруна та Тома Язик-Ковтуном з вояками. Один загін захопив зброярню, інший ув’язнив вірних стражників Дракон-Каменя та майстра-мечника, а пан Марстон зненацька застукав маестра Гунімора у його крукарні, щоб жодна звістка про напад не залишила замку. Вояків, що вдерлися до каштелянових покоїв несподівано для пана Роберта Гуні, очолив сам пан Альфред. Поки пан Гуня намагався підвестися з ліжка, Деркач встромив йому списа у величезне біле черево з такою силою, що вістря вийшло зі спини пана Роберта, пробило перину та солом’яник і застрягло аж у підлозі.

Тільки одна помилка порушила задум змовників. Коли Том Язик-Ковтуном зі своїми поплічниками вибив двері до опочивальні панни Баели, щоб захопити її у полон, дівчина вислизнула з вікна, видерлася дахом та мурами і досягла дворища. Люди короля потурбувалися поставити варту коло стайні, де сиділи замкові дракони, але Баела виросла на Дракон-Камені й знала входи та виходи, їм невідомі. Переслідувачі спізнилися рівно настільки, щоб панна Баела встигла звільнити Місячну Танцівницю від ланцюгів і причепити їй до спини сідло.

І сталося так, що коли король Аегон II перелетів на Сонцежарі через димну вершину Драконощовби та почав знижуватися, готуючись переможно увійти до замку, міцно захопленого його прибічниками, де вірні королеві Раенірі люди мали або лежати мертвими, або сидіти у підземеллі, назустріч йому ринула Баела Таргарієн, донька принца Даемона від пані Лаени. Вона, як і її батько, не знала ані краплі страху.

Місячна Танцівниця була зовсім молода, світло-зелена, а на рогах, гребені та кістках крил виблискувала перловим забарвленням. Якщо відкинути великі крила, вона не переважала величиною бойового коня, а вагою навіть поступалася, проте була швидка та спритна. Сонцежар, хоча значно більший, не міг належно упоратися з погано зрощеним крилом і до того ж нещодавно отримав свіжі поранення від Сірого Привида.

Вони зустрілися посеред глухої темряви, що передує світанку. Примарні тіні у небі осяяли ніч яскравим вогнем. Танцівниця уникла Сонцежарового полум’я та щелеп, пірнула під його розчепірені пазурі, а тоді обернулася і подерла великого дракона ззаду, лишивши йому на спині довгу димливу рану і пошматувавши поранене крило. Спостерігачі унизу казали, що Сонцежар хилитався у повітрі, мов п’яний, намагаючись не впасти, а Місячна Танцівниця знову розвернулася і кинулася на нього, струменями випльовуючи вогонь. Сонцежар відповів гарячим, як з ковальського горнила, спалахом золотого полум’я — такого яскравого, що двір знизу наче освітило друге сонце. Пекельний вогонь вдарив Танцівницю просто у очі. Певно, тієї миті молоду драконицю засліпило, але вона не уповільнила польоту і врізалася у Сонцежара, утворивши суцільну плутанину крил, лап та хвостів. Поки вони падали, Танцівниця видерла зубами в Сонцежара з шиї кілька великих шматків плоті, а старший дракон занурив кігті їй у живіт. Огорнута вогнем та димом, сліпа і скривавлена, Місячна Танцівниця відчайдушно плескала крилами, намагаючись якось викрутитися, але не змогла уповільнити падіння.

Попередня
-= 42 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!