Слава ЗСУ!

У Цека було всього п'ять чоловік, і відсутність майже половини цекістів, звичайно, помітили. Хлопці обурились і винесли сламникам догану, але ті й до цього поставилися зовсім байдуже.

Янкель і Пантелєєв більше й більше відходили від Юнкому. «Ідея» цілком захопила обох. Япончик уже не раз нагадував Янкелеві:

— Пора б і «Юнком» випускати. Два тижні газета не виходить. На зборах зададуть нам.

Але Янкель слухав його неуважно. Казав, дивлячись кудись убік:

— Гаразд, зробимо якось.

Обидва сламники стали дуже неуважні і сварливі. Давно вже вони перестали ходити на заняття Юнкому, голови у них, як і раніше, були зайняті тільки одним: зібрати грошей, поїхати на південь, на кінофабрику.

По вечорах вони сиділи в кутку і мріяли.

А в Юнкомі тим часом зростало невдоволення, глухе, але грізне.

— Що ж це? Чи довго так буде?

— Роботу підривають.

— Недисципліновані члени!

— А ще в Цека забрались!

Осередок хвилювався.

Одного разу на загальних зборах юнкомців обговорювалося питання про нових членів. Серед новачків, які щойно вступили, було багато недозрілих, їм треба було придивитися, перш ніж самим працювати в Юнкомі. Під час обговорення кандидатур більшість ІОнкому висловилася в цьому дусі. А друга сторона — Янкель, Пантелєєв і Джапарідзе, що примкнув до них, — шалено відстоювала протилежну лінію.

— Ви помиляєтеся, товариші, — гарячкував Гришко. — Ви помиляєтеся. Наша організація сама по собі недосконала і не узаконена. Ми ще самі недозрілі.

— Як сказати. Може, Черних має на увазі себе, — уїдливо вставив Японець.

— Ні. Я кажу не тільки про себе, а про всіх. Ми недозрілі, однак розвиненіші від інших, і наше пряме завдання — залучати якнайбільше нових членів, хай навіть мало підготовлених, але таких, що хочуть працювати. І саме тут, у нас в організації, вони шліфуватимуться.

— Хто ж їх шліфуватиме? — пискнув Фінкельштейн єхидно.

Янкеля пересмикнуло.

— Звичайно, не Кібчик, соціальні погляди якого в первісному етапі, — відбив він. — Нових членів шліфуватиме середовище і спільне прагнення до єдиної мети. Приклад такого шліфування у нас вже є.

— Покажи! — крикнув хтось із тих, що сиділи.

— І покажу, — розпалився Янкель. Потім він повернувся до Пантелєєва: — Льонько, розкажи про Старолипського.

Льонька підвівся, шморгнув носом і промовив:

— Факт. Старолипський відшліфувався. Від долгоруківських витівок до Юнкому шлях далекий. Однак ви всі знаєте, що цей шлях він пройшов добре. Подивіться тепер на Старолинського — ось він сидить. Хіба можна тепер подумати, що Старолипський таскав кофе? Не можна. Старолипський зараз у нас найкращий член. Про що ж говорити?

Вигляд зніяковілого Старолипського на хвилину переконав усіх у правоті меншості. Однак Єонін і Пильников, виступивши слідом за Льонькою, з тріском зруйнували всі доводи Янкеля і Пантелєєва.

Збори одностайно ухвалили:

«Прийом членів обмежити. Кожен, хто вступає, повинен пройти місяць випробувального строку, потім місяць кандидатури з рекомендаціями трьох членів і, нарешті, місяць навчальної підготовки».

Засмучена провалом меншість голосувала проти, а потім, вилізши на підвіконня, витягла з кишень цигарки й відмовилась брати дальшу участь у зборах.

— Це неправильно. Це ж знесилювання осередку, насильствений затиск, — гарячкував, нервуючи, Янкель і злобно обкушував кінчик цигарки, спльовуючи просто, на вулицю. Дзе і Пантелєєв підтакували йому. Після цього обговорювалося питання про Жовтневий спектакль. Коли всі висловились, Єонін зробив спробу примирити меншість.

— Гей ви, на вікні! Яка ваша думка щодо проведення вечора?

— Ми утримуємося від думок, — буркнув Пантелєєв.

— І вважаєте за краще курити?

— Хоча б і так.

Японець розхвилювався, потім удавано байдуже сказав:

— Між іншим, мені здасться, треба обдумати питання про куріння в Юнкомі. І взагалі, чи варто членам нашої організації курити?

— От мудрій, — злісно хихикнув Янкель. — Сам не куриш, так під нас підкопуєшся. Номер не пройде. Вирішуйте не вирішуйте, а курити будемо.

— Як вирішимо, — протягнув Японець.

Далі Янкель не витримав і вийшов за дворі, за ним пішов і Пантелєєв, а Дзе, нерішуче постоявши хвилину, погасив об підошву недокурок і сів за стіл. На порядок денний було поставлено питання про куріння. Більшість голосів постановили в приміщенні Юнкому не курити.

♦

— Не курити, значить! Ну що ж, гаразд, у Юнкомі не куритимемо, — злобно шиїтів Пантелєєв, читаючи протокол зборів, якого вивісили на стіні.