Слава ЗСУ!

_{В задушливу й затхлу атмосферу школи для неповнолітніх злочинців проникло те «цілюще повітря революції», про яке так гарно говорить у своєму оповіданні Л. Пантелєєв.}

_{Закінчивши повість, юні автори «Республіки Шкід» віднесли свій рукопис, на якому ще не висохло чорнило, у Відділ народної освіти, а звідти його було переслано в редакцію дитячої та юнацької літератури Держвидаву.}

_{Це був час, коли наша нова книга для дітей тільки створювалася. Від старої, дореволюційної літератури в дитячій бібліотеці збереглося небагато книжок, які створили свого часу класики. Потрібні були нові теми й нові люди.}

_{І ці люди прийшли. Один за одним з'явилися в ті роки письменники, інші відомі в нашій країні: Борис Житков, М. Ільїн, Аркадій Гайдар, В. Біанкі та інші. Майже всі вони були хрещениками ленінградської редакції і брали дуже активну участь у її роботі — обговорювали разом з редакторами рукописи та плани майбутніх видань. На шостому поверсі ленінградського Будинку книги завжди було людно. Сиділи на підвіконнях і на столах, до хрипоти сперечалися, весело жартували.}

_{Але все це зовсім не перешкоджало напруженій роботі редакції. Я не помилюся, коли скажу, що майже кожна книга, випущена дитячим відділом Держвидаву, ставала подією. Досить згадати «Морські історії» Житкова, «Розповідь про великий план» і «Гори та люди» Ільїна, «Лісову газету» Біанкі, «Від моря й до моря» та «Військових коней» Миколи Тихонова, «Пригоди Буратіно» Олексія Толстого, «Штурм Зимового» Савельєва і багато іншого.}

_{Такою подією стала й «Республіка Шкід».}

_{Співробітники редакції та близькі до неї літератори (а серед них були відомі тепер письменники Борис Житков, Євген Шварц, Микола Олейников) читали разом зі мною цей товстий рукопис і про себе, і вголос. Читали й перечитували. Усім було ясно, що ця книга — явище значне й нове.}

_{Слідом за рукописом до редакції прийшли і самі автори, перший час небалакучі і похмурі. Вони, звісно, раділи, що їх привітно зустріли, але не дуже охоче погоджувалися вносити будь-які зміни в свій текст.}

_{Пам'ятаю, як нелегко було мені переконати Л. Пантелєєва переробити розділ, що різко виділявся за стилем, написаний чомусь ритмічною прозою. Мабуть, у цьому проявилася примха молодості, а може, й мимовільна данина недавній, хоч вона вже й відійшла в минуле, літературній моді.}

_{Я вважав, що чіткий, майже віршований ритм одною з розділів найменше відповідає характерові документальної повісті. Зрештою автор погодився зі мною і переписав розділ «Льошка Пантелєєв» заново. У новому варіанті він став чи не найкращим розділом книги.}

_{І ось нарешті «Республіка Шкід» вийшла в світ. Уся редакція з інтересом ждала відгуків преси та читачів.}

_{Незабаром з бібліотек почали надходити відомості, що повість читають запоєм, беруть нарозхват. Співчутливо зустріли її й письменники, і багато хто з педагогів. Як кажуть у таких випадках, успіх повісті перевершив усі сподівання.}

_{Одним з перших відгукнувся на неї М. Горький.}

_{Книга вийшла на початку 1927 року, а вже в березні того ж року він писав про неї вихованцям колонії його імені в Куряжі:}

_{«… Я дуже ціную людей, яким доля з малих років надавала щиглів по лобі і по потилиці.}

_{Ось недавно двоє з таких написали й надрукували надзвичайно цікаву книгу… Автори — молоді хлопці, одному 17, а другому, здається, 19 років, а книгу вони зробили талановито, набагато краще, ніж пише багато хто з письменників зрілого віку.}

_{Для мене ця книга — свято, вона підтверджує мою віру в людину, найчудовіше, найвеличніше, що є на землі нашій».}

_{У тому ж місяці Горький писав С. М. Сергєєву-Ценському про авторів повісті:}

_{«… Це — не вундеркінди, а чудові хлопці, які змогли написати преоригінальну книгу, жваву, веселу, страшну. Постать завідуючого школою вони змалювали монументально. Не перебільшую».}

_{Очевидно, повість схвилювала й обрадувала Горького, який так добре знав «дно» життя, своєю граничною правдивістю і оптимізмом, купленим дорогою ціною.}

_{У «Замітках читача» він присвячує їй такі рядки:}

_{«… Цими днями я прочитав чудову книгу «Республіка Шкід»… У цій книзі автори чудово, а часом блискуче розповідають про те, що пережили вони самі і товариші їх за час перебування в школі… Значення цієї книги не може бути перебільшене, і вона ще раз свідчить про те, що в Росії існують умови, які створюють справді нових людей…»}