знайди книгу для душі...
Слово «хуліган» — походження англійського. У старій Англії, як розповідає легенда, на початку дев'ятнадцятого століття жила собі родина Хуліген. Ці Хулігени мали постоялий двір на Дуврському шосе. На постоялому дворі зупинялися лорди, графи, купці з континенту й просто заїжджі люди. Легенда розповідає страшну річ: жодна людина, що знайшла притулок під дахом готелю Хуліген, не вийшла звідти. Родина Хуліген заманювала гостей, грабувала і вбивала їх.
І коли розкрилася страшна таємниця постоялого двору, коли королівський суд, пропрівши у горностаєвих мантіях вісім діб підряд, виніс родині вбивць смертний вирок, — ім'я Хуліген стало загальним. Хулігенами стали називати вбивць, злодіїв і паліїв.
Потрапивши в Росію, слово «хуліген» змінилося на «хулігана».
А в Шкіді руда німка Еланлюм, розсердившись на бешкетників-старшокласників, кричала, за німецькою звичкою ковтаючи літеру «х»:
— Улігани!
І стало в Шкіді прізвисько «уліган» таким же місцевим і таким же почесним, як і «бешкетник».
Плем'я уліганів зростало й ширилось і зрештою перетворилося на державу Уліганію.
Столиця Уліганії — Уліганштадт, тобто четверте відділення. Уліганштадт — місто велике порівняно з іншими. Вулиці — проходи між партами — широкі, і назви у них гучні: Буянська, Волинянська, Уліганська. Головна ж вулиця — Клептоманіївський проспект. На Клептоманіївському проспекті розміщено будинки — парти — всіх міських і державних діячів. Там стоїть особняк диктатора і міського голови Уліганштадта — Купи Куповича Геніального. Міський голова живе разом із своїм секретарем і ад'ютантом, віконтом де Буржелопом, у просторіччі Джапарідзе. Міністерства, штаб — усе міститься на Клептоманіївському проспекті.
Всі інші вулиці не такі шикарні. На них розмістилися рядові громадяни. В Японському кварталі живе японський консул Єо-Нін та інші японські громадяни в особі новачка Нагасакі.
Уліганштадт виник не дуже давно. У Шкіді був бешкет. Буянили всі, буянили запально, покарання сипалися на голови шкідців, а вони буянили. Четверте відділення не вилазило з п'ятого розряду. Японець одного разу сказав:
— Буянити безцільно не годиться. Давайте організуємось і заснуємо республіку.
Думка припала до смаку.
Одразу ж було організовано новий уряд.
Диктатором призначили могутнього Купця Офенбаха. Повноваження його обмежувалися Радою Народних Комісарів. Наркоми були такі: наркомвійськмор — Янкель, наркомпоштель — Пильииков і наркомбуян — Японець. Диктатор призначив начальником державної міліції і головкомом колоніальних військ Пантелєєва. Уліганія оголошувала молодші класи колоніями і назвала їх: третій клас — Кінчакією, другий — Волинією і перший — Бужландією.
У перший же день заснування Уліганії диктатор, він же міський голова столиці, скликав пленум Раднаркому. «В його розкішному особняку, — як повідомляла місцева газета «Вісті Уліганії», — зібралися всі ясновельможні особи міста. Купа Купович урочисто оголосив про відкриття міста й запропонував наркомам довести до відома громадян, що додержання порядку й муніципальних правил покладається на відповідальність домовласників».
Того ж дня будинки прикрасилися дощечками з номерами й назвами вулиць. Суспільне життя відразу ж завирувало в молодій державі.
На другий день наркомбуян Японець, він же Буза Буянович Неподобников, подав у Раднарком проект конституції: