Слава ЗСУ!

Гімнастика справді пройшла добре. Вправи було зроблено чисто, і піраміда «вразила присутніх своєю віртуозністю».

На цьому облік закінчився. Гості поїхали. Вікмиксор зібрав школу в залі й оголосив:

— Всі без винятку — у відпустку. Ті, що не йдуть у відпустку, — гуляти до дванадцятої години вечора.

Старий будинок школи здригнувся від дружного ураганного «ура».

Шкіда кинулася в гардеробну.

ШКІДА ЗАКОХУЄТЬСЯ

Весна і математика. — Вгкно у світ. — Дочка Марконі. — Невдахи. — Огляд красунь. — Переможець Дзе. — Кокетка з соняшниками. — Любов і мило. — Кінець весні.

— Воробйов, слухай уважно й пиши: сума перших трьох членів геометричної пропорції дорівнює двадцяти восьми; знаменник відношення дорівнює чотирьом цілим і одній другій, третій член у півтора раза більший цього знаменника. Тепер лишається знайти четвертим член. Ось ти його і знайди.

Горобець біля дошки. Він бере крейду й сумно обводить очима клас, потім починає писати формулу. Педагог ходить по класу й нервує.

— І ви розв'язуйте! — кричить він, звертаючись до класу. — Нічого головами махати.

Але клас байдужий до його слів. Кошлаті голови неуважні. Кошлаті голови збуджені шумом, що бурхливими сплесками вривається у вікна. Надворі весна.

Від тепла й бадьорого життєрадісного шуму геть розм'як мозок, хлопці зовсім розклалися.

— Ну, ну, розв'язуй, голівонько, — нетерпляче квапить педагог застиглого Горобця, але той думає про інше. Йому заздрісно, що інші сидять за партами, нічого не роблять, а він, як той каторжник, повинен шукати четвертий член. Нарешті він збирає рештки кмітливості і швидко пише:

— Ось.

— Неправильно, — ріже халдей.

Горобець іще пише.

— Знову не так.

— Кинь, Горобчику, не пузирся, знову неправильно, — ліниво тягне Єонін.

Тоді Горобець, набравшись хоробрості, рішуче заявляє:

— Я не знаю!

— Сідай на місце.

Полегшено зітхаючи, Горобчик іде до своєї нарти і, сівши, забуває про математику. На його думку, набагато цікаві все слухати, як на парті ззаду Циган розповідає про свої вчорашні пригоди. Під час прогулянки він познайомився з гарненькою дівчиною і тепер збуджено розповідає про це.

Його слухають надзвичайно уважно, і, заохочений, Циган захопився.

— Дивлюся, вона на мене глянула й усміхнулась, я теж. Потім догнав і кажу: «Вам не скучно?» — «Ні, — каже, — відчепіться!» А я накручую більше й більше, під ручку підчепив, ну й пішли.

— А далі? — затамувавши подих питає Мамочка.

Миколка всміхається.

— Далі було діло… — каже він туманно.

Всі мовчать, зачаровані, прислухаючись до шуму вулиці й до уривків фраз математика.

Джапарідзе вже кілька разів крадькома пригладжує волосся й уявляє собі, як він знайомиться з дівчиною. Вона неодмінно буде блондинка, пухленька, і носик у неї буде такий… особливий.

На «Камчатці» Янкель, наслухавшися Цигана, замріявся і гугнявить у ніс романс:

Очі чорнії, очі краснії, Полум'янії і прекраснії…

— Черних, до дошки!

Як люблю я вас…

— Черних, до дошки!

Грізний голос викладача нічого доброго не провіщає, і Янкель, отямившися, відразу зважує в думці всі шанси на двійку. Двійку він і дістає, бо задачу розв'язати не може.

— Сідай на місце. Ех ти, очі сизії! — сердиться педагог.

Дзвоник перериває його слова. Сьогодні математика була останнім уроком, і тепер шкідці вільні, а за годину першому й другому розряду можна йти гуляти.

Тільки-но зачинилися двері за педагогом, як клас зірвався з місця і кинувся до вікон.

— Я зайняв!

— Я!

— Ні, я!

Відбувається палка сутичка, поки всі сяк-так не влаштовуються на підвіконнях.

Лежати на вікнах стало улюбленим заняттям шкідців. Звідси вони жадібно стежать за метушнею весняної вулиці. Вони сваряться із сторожем, перегукуються з торговками, і їм здається, що це цікаво.

— Гей, борода! Соплі підбери. В носі тане, — гаркає Купець на всю вулицю.

Сторож здригається, озирається і, побачивши ненависні пики шкідців, вибухає градом лайок:

— Ах ви, губошльопи прокляті! Ось я вам дам.

— О-го-го! Дай собачці під хвіст.

— Дядю! Дика борода!

На протилежному боці стоять дівчатка-торговки; вони хихикають, схвально поглядаючи на хлопців. Шкідці помічають їх.

— Дівчата, киньте насіння.

— Давайте гроші.

— А хіба не можна даром?

— Даром за амбаром! — кричать дівчата хором.