Слава ЗСУ!

І вона знову повисла на руці свого кавалера. Гришенька скрипнув зубами і, з товстухою на буксирі, покірно поплентався туди, де яскраво сяяли електричні ліхтарі і де у великій дерев'яній «раковині» військові музиканти вже настроювали свої труби й кларнети.

Скоро в саду почалися танці. По майданчику м'яко лилися звуки вальсу, і пари закружляли в нескладному на. Зціпивши зуби, закружляв і Янкель із своєю немилою подругою.

♦

Приклад заразливий. Свято допомогло майже всім шкідцям знайти собі «дам», наслідком чого стало близько двадцяти нових закоханих.

Закоханих легко було розпізнати. Вони були лагідні, не бешкетували, всі попадали в перший чи другий розряд і всі стали дуже охайні.

Звичайно важко було примусити хлопців умиватись, а тепер вони милися ретельно і довго. Крім того, Шкіда заблищала проділами. Зачісувалися щохвилини й старанно.

Така ж охайність появилася і в одязі. Республіка Шкід накохалась.

Не обійшлося й без трагічних випадків. Бобра одного разу через подругу побили, бо у цієї подруги вже був залицяльник, ревнивий і дуже сильний хлопець, який негайно нагадав про себе і познайомився з Бобром на Обвідному каналі.

Після цього Бобер цілий тиждень не виходив на вулицю, охоплений манією переслідування.

Циган теж багато витерпів, бо його дівчина любила ходити в кіно, а грошей у нього не було, і доводилося багато й довго її перекопувати й запевняти в тому, що кіно — це гидота і вульгарність.

За любов постраждав і Дзе. Заради своєї коханої він поніс на базар єдиний свій скарб — готовальню, а на виручені гроші три дні підряд розважав свою синьооку рум'яну подругу з нормального дитбудинку.

Весна бігла день за днем, швидко й непомітно, і Вікмиксор, поглядаючи на хлопців, що весь час чепурилися, стурбовано казав:

— Ростуть хлопці. Вже майже женихи. Скоро треба випускати, а то що бороди відпустять на казенних хлібах.

♦

У любовних мріях шкідці забули про небезпеки та мінливість долі, але одного разу в їхні розм'яклі серця вселилися збентеження і жах.

Вікмиксор прийшов і сказав:

— Пора стригти волосся. Настає літо, та й патли ви відростили — дивитися страшно. Бруд розводите!

Слова прості, а паніки від них — як від пожежі або поводі.

Волосся стригти!

— Та як же я покажуся моїй Марусі такий куций?

Захопившись сердечними справами, хлопці забули про стрижку, хоч і знали, що це була звичайна річ, як і в усіх інших дитячих будинках.

І ось одного разу під час вечері було оголошено: завтра прийде перукар.

Проте вирішили відстояти своє волосся. Скликали негласні збори і послали делегацію, щоб просити дозволу четвертому й третьому відділенням носити волосся. Вікмиксор пом'якшився і дозвіл дав, але тільки четвертому відділенню і при умові, щоб хлопці зачісувалися і волосся завжди було в порядку. На другий день їм видали гребінці, які, виявилося при детальному обстеженні, були дерев'яні і немилосердно дряпали на голові шкіру. Але й дерев'яні гребінці хлопці зустріли з радістю.

— Нарешті ми — дорослі.

— Дайош зачіску!

Проте незабаром нещасне волосся завдало нового лиха. Часто на уроці, розв'язуючи важку задачу, шкідець за звичкою ліз п'ятірнею в потилицю, внаслідок чого голова перетворювалася на реп'ях, а халдей негайно робив зауваження за недбалий догляд за зачіскою. Старші опинилися між двох вогнів. Позбутися волосся — позбутися подруги, залишити волосся — нажити безліч зауважень.

Але недарма є російське прислів'я, що, мовляв, злидні на вигадки хитрі. Дзе дав республіці винахід, який забезпечив ідеальний проділ, що не розсипався. Винахід цей демонструвався одного разу вранці в умивальні.

— Спосіб надзвичайно простий і легкий, — казав Джапарідзе, стоячи перед натовпом хлопців, які уважно слухали його. Потім він підійшов до умивальника і, немов фокусник, почав пояснювати винахід наочно, роблячи дослід над власною головою.

— Так от. Я змочую своє волосся звичайною сирою водою без будь-яких домішок.

Він зачерпнув води з-під крана і облив голову.

— Потім гребінцем я розчісую волосся, — пояснював він далі, роблячи те, про що казав. — А тепер настає головне. Проділ готовий, але зачіску треба закріпити. Для цього ми беремо звичайно сухе мило й проводимо ним по проділу в напрямку зачосу, щоб не збити зачіски. За п'ять хвилин мило засохне, й ваш проділ ніколи не розсиплеться.

Кожен випробував винахід на собі, і всі лишилися задоволені. Правда, була деяка незручність. Від мила волосся злипалося, на ньому утворювалася міцна кора, і лихо чому, хто, відчуваючи, як свербить потилиця, пробував почухатися. Рука його не могла проникнути до потрібного місця. Кора заважала. Перевага ж була в тому, що зроблена один раз зачіска трималася цілий день і, крім того, надавала волоссю особливого, блискучого вигляду.