Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Розмір має значення

На моє здивування, ребе теж зміг додати кілька суттєвих аргументів.

- Ліончику, згадай, скільки разів я допомагав, коли ти звертався до мене. Ти ж розумієш, що я більше не зможу бути твоїм гарантом у замовленнях для Марсу, хоча, чесно сказати, це буде удар не тільки для тебе, а й для мене.

Але всіх перевершив Салман:

- Ліоне, не дрочи долю. Ти підеш у світ голий, як народився, єдине, що не з повним комплектом органів. Я не хочу за твою впертість розбиратися з Чорною Інфузорією. Дешевше одразу розібратися з тобою.

Погодьтеся, що це звучало особливо переконливо.

До честі пана Родимчика треба сказати, що він не квапився зі згодою. Я навіть встиг спитати себе: якщо він не боїться таких погроз, то що там ховається насправді?

- Твоє рішення, Ліоне, - не витримав темпераментний Лейбович.

- Бо якщо сумніваєшся, ми все одно це зробимо, але без тебе, - додав Каганович, якому явно не подобалися перспективи розборок із міжпланетними терористами.

І Ліон не витримав:

- А що, ви вважаєте, що у мене є вихід? Тільки я хочу поставити деякі умови.

- Бажаєте, щоб ми заплатили за ноу-хау? - в’їдливо зауважив я.

Він навіть оком не змигнув:

- Якщо я доведу цьому гою, що у мене нема ніякої біологічної зброї, ви повинні обіцяти, що всі будете працювати зі мною так само, як і раніше працювали.

Як на мене, прохання звучало дещо дивно, але дивні прохання серед бізнесменів, певно, не рідкість, і банкір першим обійняв Родимчика, наче рідного сина:

- Ну що за розмови, Ліоне?! Усі ми…

- Я хочу почути твоє слово.

- Ну добре. Я обіцяю, що працюватиму з тобою не гірше, ніж раніше.

- А ви? - Ліон звернувся до ребе.

- Як казала моя муме [20] з Крижополя: «Як рейдела, так рейдела, аби добре мейнела» [21]. Всі наші домовленості лишаються в силі.

Салман Каганович взяв паузу, трошки пожував губами і врешті таки видав:

- Якщо ти боїшся, що я після цього крутитиму тобі яйця, то можеш вважати, що я останній поц.

Як на мене, формулювання було сумнівним, але Родимчик його проковтнув. Він заплющився, явно на щось наважуючись, нервово потер долоні, і раптом посміхнувся світлою усмішкою немовляти.

- Розумію, що не всім тут сподобаються мої аргументи, але головне, що вони гарантовано розвіють претензії цього гоя. Ми повинні розуміти, що він поїде, а ми й далі працюватимемо разом, і варто запам’ятати кожному з нас, що саме такі мої дії позбавили нас купи неприємностей.

Куди це він, цікаво, хилить?

- Переконливість моєї аргументації базується на простоті технологічної складової підприємства, яка тільки підкреслює ефективність бізнес-рішень і значення маркетингу як стрижневої складової успіху на ринку.

Усі слухали з непідробною цікавістю.

- Справа в тому, що ми не можемо використовувати крадені біотехнології, у чому нас тільки-но звинуватили. І не можемо це робити з тої простої причини, що ми не використовуємо ніяких біотехнологій взагалі.

У кімнаті запала мертва тиша. А тоді я ляснув себе по лобі і гучно зареготав.

- Що трапилося? - нервово стрепенувся Лейбович.

Я витер сльози, що набігли на очі від сміху, і махнув рукою:

- Згадав одну схожу історію. Не звертайте уваги.

- Як це - не використовуєте технологій? - банкір явно тільки зараз второпав значення Родимчикових слів.

- А ніяк не використовують, - не втримався я. - Не використовують, і все.

- Ми просто закуповуємо готові компоненти і мікшуємо їх.

- Багато компонентів? - польський досвід багато чому мене навчив.

Родимчик трошки повагався з відповіддю, але все-таки видушив із себе:

- Два.

Краєм ока я побачив, як банкірові очі полізли на лоба, але продовжив допит.

- У кого?

- Один в Росії, в Сурґуті, а другий - тут.

- Хто постачальники?

- Місцевий - «Кан Хербз». А Росія - спецпідприємство із Сурґута.

- «Кан Хербз» - промурмотів під носа ребе. - Порошок для схуднення?

- Так.

- А в Росії? - уточнив я.

- ІТУ-14840. Тобто по-їхньому, тюрма.

- Тюрма? - чого тільки не наслухаєшся. - І що ви закуповуєте в тюрмі?

Ліон потис плечима:

- Якусь біодобавку…

- Якусь?! - на авансцену виступив банкір. - Ти сказав «якусь»? Мені не почулося?

- Ізо, послухай…

- Ти хочеш сказати, що сам не знаєш, що закуповуєш?

Родимчик із хитрою посмішкою розвів руками:

- Це і є моїм головним ноу-хау. Геніальний маркетинг! Я просто змішую два порошки і отримую маржу у двісті відсотків. Яка різниця, як вони називаються? Справжній бізнес робиться мозком менеджера, а не біосинтезатором.

Попередня
-= 59 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!