Слава ЗСУ!

Я кращим, аніж є, зробитися не можу,

Бо ти таким мене в своєму тиглі вилив.

***

Я б за старе вино не взяв нову державу!

Воно єдине путь тобі покаже праву.

Цей жбан - коштовніший за царство Ферідуна,

А черепок його - за Кай-Хосрова славу!

***

Чи знаєте, чому, як тьма тікає пріч,

Звучить невесело ранковий півня клич?

У Дзеркалі зорі він бачить, як даремно

Минає ще одна неповоротна ніч.

***

Серед невігласів, упевнених, що путь

Знання правдивого лиш їм відкрита, будь

Ослом, як і вони, бо довговухі судді

Усіх, хто не осли, кафірами зовуть.

***

Цей глек, як і мене, колись любов проймала,

В кайдани кучерів розкішних завдавала.

Ця ручка, що її ти бачиш біля шийки,-

Рука, що дівчину за шию обіймала.

***

Я прагну свіжості рожевоюних щік,

Томлюсь, побачивши лози прозорий сік,

В усьому сущому волію частку мати,

До того, як у прах я повернусь навік.

***

Хайяме, ти хмільний щодня бредеш - радій же!

З місяцевидою ти річ ведеш - радій же!

Все, що на світі є, спадає в небуття!

Ти міг би прахом буть, а ти живеш - радій же!

***

Пий, поки сила є, душею не болій!

Не згадуй давнього, відмовся від надій!

Із цього захистку хвилинного в дорогу

Й зерна ячмінного не візьме багатій!

***

Хай буде радістю тобі хвилина кожна!

На трон утіхи сядь! Навіщо ця побожна

Данина Небові - гріхи й покути? Треба

Од світу брати все, що тільки взяти можна!

***

Я спав - і от мудрець мені у сні прорік:

«Немає радощів для заспаних повік!

Соннивче, ти забув, що сон - подоба смерті?

Збудись, бо прийде час - і ти заснеш навік!»

***

Чи й далі житимеш серед турботи й нуди,

Добро стягаючи, щоб вік прожить, як люди?

Наповни келиха! Хто зна, чи встигнеш знову

Повітря видихнуть, що увібрав у груди?

***

Творець, благослови мене добром твоїм,

Щоб я не дякував за той кусок, що їм,

Дурному й підлому! Щоб був я завжди п\'яний,

Щоб я про все забув, не турбувавсь нічим!

***

Тюльпани та троянди пурпурові -

Тим пурпурові, що зросли із крові