Слава ЗСУ!

Мужів великих. А ота фіалка

Із ока дівчини зросла в діброві.

***

Як тільки ранок прожене пітьму,

Я знову келих із вином візьму.

Відомо, що в вині є гіркота...

Це значить: істина сама в ньому.

***

Душі жалобного не накидай убрання,

Із книги радості не припиняй читання,

Пий келихом вино, сповняй свої бажання,

Бо може статися, що мить оця - остання.

***

На Долю нетривку не покладай надій

I Часу гострий меч розпізнавати вмій!

Халву, що покладе тобі Фортуна в рота,

Ковтать не поспішай, бо є отрута в ній.

***

Цей караван-сарай із парою воріт

Готує муки нам і квапить наш відхід.

Щасливий тільки той, хто не прийшов на землю,

Блаженний тільки той, хто не родивсь на світ.

***

Пожалься, Господи, душі, що потерпає

В полоні давньому, звідкіль путі немає!

Ніг, що самі несуть мене в полон, пожалься!

На руку згляньсь мою, що піали шукає!

***

Не слухай голосу продажного піїти,

Будь там, де п\'ють вино, де є красуні й квіти!

Один по одному ідуть у безвість люди -

Й немає жодного, хто б повернувся звідти.

***

О раб семи планет і чотирьох стихій,

Що вічно трусишся в пропасниці лихій!

Зречися радості! На цім розпутті спраги

Про поворот назад і думати не смій!

***

І грудочка землі, й пилиночка мала

Були частинами прекрасного чола.

Легенько ж куряву стирай з лиця красуні,

Бо й курява колись красунею була.

***

На жбан, з якого п\'є поденщина проста,

Пішла султана плоть, дастура кров свята,

А на коновочку, з якої п\'ють гуляки,-

Щока опиуса і дівчини уста.

***

Так мало радості в цьому земному колі!

Тож не схиляй чола, будь весел і в неволі!

Тримайся з мудрими, бо й сам ти тільки легіт,

Вода, вогонь та пил, що віється у полі.

***

Іде життя моє безрадісно і вбого,

Роблю без виробу й не зароблю нічого.

Спасибі Вишньому, що хоч біди та злиднів

Нам не доводиться випрохувать ні в кого.

***

Одні по кручах бід усе життя блукають

I хто вирішує всі справи їх - не знають.