Слава ЗСУ!

Де порохом стають усі людські діла.

Хай той потішиться, що смерть мене взяла,

Хто вигулькне живий із-під її крила.

***

Ще вчора виспіли плоди твоїх надій,

Усе одержав ти, чого жадав, радій!

Та знай: без тебе все рішається зарані,

Що потім на путі трапляється твоїй.

***

Купив я глечика у гончара в крамниці,

I він одкрив мені предивні таємниці.

Він мовив: «Був я шах, мав щирозлотний келих

I став я глечиком для кожного п\'яниці!»

***

З гілля надій моїх діждавши урожаю,

Своєї долі нить простежу я до краю.

Чи довго скнітиму в тіснім життя затворі?

Коли до небуття я двері відшукаю?

***

Якби в ділах Небес неправди не було,

Ніхто б не докоряв їм за щоденне зло.

Якби над Долею стояла справедливість,

Чому б у мудрого схилялося чоло?

***

Для тебе загадки в житті на кожнім кроці,

Ти в мислях плаваєш, як тріска у потоці.

Із квітів та вина влаштуй для себе рай,

Бо хто зна, чи його ти знайдеш на тім боці.

***

Цей океан буття прийшов із тьми віків.

Перлину тайн його ніхто не провертів.

Ми розмовляємо про наші власні справи,

А перед тим, що є, ми не знаходим слів.

***

Вставай і серце нам розвесели, кохана!

Від погляду твого зціліє в серці рана.

Налий вина, а ми - укупі вип\'єм, поки

Із праху нашого не виліпили жбана.

***

Приводять одного, щоб іншого забрати,

Щоб тайни вічної нікому не пізнати.

Ми помацки йдемо: життя - це тільки чаша,

Призначена вино п\'яницям одміряти.

***

Це лихо грається зі мною не з учора.

Ти щастям чванишся... Та чи тривка ж підпора

Те щастя? Не стоїть на місці небо. Доля

На всякі витівки, на всякі штуки скора.

***

Людина муками звільняється з оков.

I крапелька води, в тісний попавши схов,

Стає перлиною. Хто втратив, той добуде -

I келих випитий запорожниться знов.

***

Від чорної землі до зоряної тверді

Й на мить не припиняв я пошуки уперті.

Я мислю гострою усі вузли розплутав -

I тільки не зумів розплутать вузол смерті.

***

Як парість вічного зросла з твого садочка,