Слава ЗСУ!

Від чого я ще міцніше пригорнув її до своїх грудей. Вона немов почала таяти, як здоровезний шматок льоду під ніжним, тихим подихом. Серце її уже билося не удар на декілька секунд, а й удар в секунду, а то й більше. По її тілу пройшлися краплі чи то поту чи то води з розтопившогося інею, який раніше огортев усе її граціозне, ніжне, лілійне тіло. Обличчя Ліліт наповнулось кров'ю, а раніше сині губи були уже яскраві червоні губи, які вона невпевнено покусувала рівними білосніжними зубами.

Її тендітній дотик, який раніше був холодним і стримував вогоня, котрий горів в сірій моїй душі, уже був гарячим і зігрівав мене, уявляєте, зігрівав мене - володаря пекучого, вогняного царства, приготовленого для грішний, безсоромних людей, короля войовничого Заходу і Дьявола Вогня.

І тоді, вдосталь намилувавшись її вродою і обігрівшись в теплому тендітному тілі Ліліт, я встав зі свого велечавого викуваного давніми гномами увінчаного унизу черепами людей трону і взяв її руку. Дьяволиця невпевнено встала, а потім я ніжно, силкуючись не порушити цю янголську вроду, яка очарувала мене ще тоді, коли Єви не було в пишному ароматному барвистому, перстому Едемському саді, я провів руку управо і ніжно посадив на свій трон. А сам усівся на коліна перед нею, взявши її гарячі руки, і довго-довго дивився в її неперевершені приємні вродливі зелені очі.

Обличчя Ліліт засяяло радістю і вона полегшено подивилась на мене. Я почав страсно цілувати її руки.

- Обіцяю, моя королево, що від сьогодні ти мене більше не побачиш сумним.- щасливим голосом сказав я до свої коханої.

- Добре. А пам'ятаєш: ти називав Люцефера - Карком, Беліава