Слава ЗСУ!

На Сашу різко хлинуло холодне грозове, насичене літньою свіжостю та озоном літнє повітря. Такий перепад темпіатури заставив тепле від кімнатої теплоти тіло покритися сиротами, немовби лускою.

В в темну теплу кімнату шугнула дещо замерзла сова. Кинувши мокрий замурзаний зіжмяканий пакунок на тоді молочну ковдру, а тепер уже з великою плямою мокрого, вогкого болота, сова залетіла в стару клітку Бобіка - як виявилось, малкон уже занадто виріс, щоб жити в ній. Сова сильно та гучно заухкала, збудивши домашнього улюбленця Саші, і хлопець перелякався, щоб вона раптом випадково не збудила дядька Макса і тітки Лілії - його двоюрідних дядька і тітки, а також його опікунів. Бобік, спросоння побачивши це, сонлово напівзашипів-напівзаґелґотів на сову, щоб зігнати з свого колишнього дому. Сова перялякано ухнула і почала метлятися, немов барвистий метелек серед пахучої пестрої клумби, у клітці. Металева в'язниця для тварин задвигтіла і упала на стіл, дзвенькувши своїми пруттями. Та так гучно, що аж холодні батереї під вологими від зливи вікнами заколихались, неначи кленовий лист під грізним осінній вітром. Це обов'язко повинні почути унизу - по спині пройшовся холод, і вона різко вкрилась холодним потом, немовби Саша опинився в розпеченій грубі...

Та завжди зле підстумне, каверзне лихо не приходить одне. Важка клітка дзвінко впала на стіл більшою за масою своєю частиною. Єдине, що цупко тримало її на столі, - це перелякана чи не на смерть сова, - нічого собі принесла листа, подумала б вона,- яка збито з пантелику притиснулась до дерев'яної підлоги клітки.

Зараз хлопець не тямив, що робити? Ловити клітку чи заспокоїти Бобіка?.. І він вибрав перше. Та поки летів, не біг, а саме летів, до клітки, малкон його випередив. Лише один напівшипіт-напівґелґотів заставив знову налякатись сову, і вона почала дряпитись по клітці. Через це клітка перевернулась і луно, громовито впала на тверду підлогу, що аж повітря розійшло в сторони. Та так сильно впала, що аж підстрибнула в запилене насичене стривоженням повітря. Саша встиг лише зловити клітку під час цього стрибку клітки, як...

Раптом на дерев'яних сходах почувсь скрип. Чорт, подумав Саша, все ще тримаючи клітку в руках. Звук скрипу сходів почувся ще блище... Сова встигнула вилетіти і прошмигнути біля голови хлопця, поки він піднімав клітку.

Тварина прощально ухнула в самому вікні і полетіла вдаль, а Саша рвучко закрив за нею вікно і застрибнув в ліжко. Двері скрипнули і відчинились. У них повстала тітка Лілія, сона дещо розлючена, яка лупала сонливим очима на Сашу. Весь цей громогласний звук, шипіння Бобіка, і аж занадто свіже повітря в кімнаті. Аж ось раптом їй в очі кинувся замурзаний вологий зіжмяканий пакунок, якого окрашала чорна болотна пляма на лелійній ковдрі.

Саша, яки весь цей час дивився на свою тітку милими невинними очима, глянув на нього і відчув себе прикро...

- Сашо, попереджаю, ще одна твоя така химера, і будеш покараний до кінця твоїх канікул.- лютувала Лілія.- І не подивлюсь, що сьогодні твій день народження. Будеш таке в своїй школі витворяти. І щоб до ранку усе це прибрав!

І після цих слів, тітка рвучко люто та луно закрила двері. Почувся звук, схожий на скрип, віддаляючийся щосекунди все далі і далі.

Прибрати, то прибрати... Це нічого страшного! Останього семестру першокурсники Маїча вивчали побутові закляття. Це не складало градніозної проблемо для нашого героя, адже дозволяється чаклувати, коли поряд нема скаба.

- Клімакіум...

З спотівшої долоні хлопця пішли веселкові мильні бульбашки, які, дотикаючись з брудною плямою, змивалі сліди. Опісля цієї нескладної оперції, Саша ласо взявся розпаковувати подарунок. На розпечатайній цупкій бумазі появилась книжка, ще з ароматом типографії в шкіраній оправі з написом " Магічні покручі". Саша відкрив форзач і...

На нього глянули десятки пар очей. Вони завзято кліпали і, здається, шепотіли... А потім вони розтупились, подивившись і пропустивши дорогу цілій зграї чи то вовків, чи то вовкулак, які грізно гарчали, розкидуючи бридку слюну з їхніх лячних пащ. Вовкули немов завернули за якийсь ріг, давши дорогу спочатку червоним очам, а потім висблискуючим іклам, і уже весь вампір в чорній камізельці з костуром в вигляді кажана...