Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Шість Наполеонів

Але Холмс приділив усю свою увагу зовсім не нашому бранцю. Сівши навпочіпки на сходинці ганку, він заходився найпильнішим чином вивчати те, що злочинець виніс із будинку. Це був бюст Наполеона, схожий на той, який ми бачили вранці, і розтрощено його було на таке ж череп’я. Холмс обережно підносив до світла кожний черепок, але жоден з них нічим не відрізнявся від інших шматків гіпсу, розкиданих навколо. Він ледве встиг завершити цей огляд, коли в холі засвітилося світло, двері відчинились, і власник будинку, жвавий опасистий чоловік, виник перед нами.

— Містер Джошуа Браун, якщо не помиляюсь? — спитав Холмс.

— Так, сер. А ви, безперечно, містер Шерлок Холмс? Я одержав записку, надіслану вами з посильним, і зробив так, як ви мені порадили. Ми позамикали зсередини всі двері й чекали, як розгортатимуться події. Що ж, я радий, що ви зловили негідника. Прошу вас, джентльмени, ввійти в дім підкріпитись.

Проте Лестрейд горів бажанням приставити злочинця в надійне місце, тому за кілька хвилин було викликано наш кеб, і ми всі четверо вирушили в Лондон. Наш бранець не казав ні слова, він тільки блимав на нас очима з-під закошланої чуприни, а одного разу, коли йому здалося, що він може дотягнутись до моєї руки, смикнувся до неї, клацнувши зубами, мов голодний вовк. Чимало часу ми просиділи в поліцейській дільниці, але дізнались тільки, що обшук злочинця нічого не дав, якщо не брати до уваги кількох шилінгів та довгого ножаки в піхвах із слідами свіжої крові на руків’ї.

— Усе гаразд,— сказав Лестрейд, прощаючись з нами.— Хілл знає всіх цих панів і дізнається, як його звуть. Ось побачите, моя теорія мафії цілком себе виправдає. Але дозвольте запевнити вас, що я надзвичайно зобов’язаний вам, містере Холмсе, за те, як ви майстерно влаштували йому пастку. Я й досі не зовсім розумію, як усе це вам вдалося.

— Боюсь, зараз надто пізня година, щоб давати пояснення,— відповів Холмс.— Крім того, існує ще одна чи дві не зовсім з’ясовані деталі, а вся справа — одна з тих, які варті того, щоб їх з’ясувати до кінця. Якщо ви завітаєте до нас завтра о шостій годині, я, мабуть, зможу довести вам, що ви ще й досі не збагнули сповна значення цієї справи,— абсолютно неповторної в історії злочинів. Вотсоне, якщо я коли-небудь дозволю вам вести далі хроніку моїх дій, то, заздалегідь у цьому впевнений, звіт про дивовижну пригоду з бюстами Наполеона прикрасить сторінки ваших записів.

Коли наступного вечора ми зустрілися знову, Лестрейд був навантажений чималою інформацією про нашого бранця. Звуть його Веппо, прізвище невідоме. В італійській колонії він добре відомий паливода. Колись був непоганим скульптором, чесно заробляв на прожиття, але повернув на криві манівці й устиг двічі посидіти у в’язниці — один раз за дрібну крадіжку, вдруге, як ми вже знали, за те, що штрикнув ножем приятеля-земляка. Англійською розмовляв чудово. З якої речі він трощив бюсти, ще невідомо, і він відмовляється відповідати на запитання з цього приводу, але поліція з’ясувала, що ці бюсти він міг зробити своїми власними руками, оскільки робив те саме в майстерні фірми «Гельдер і компанія». Усю цю інформацію, більшу частину якої ми вже знали, Холмс вислухав з чемною увагою, але я, добре знаючи свого друга, ясно зрозумів, що думки його блукають десь-інде, і крізь маску, яку він мав звичай час від часу надягати на себе, розгледів, що він чимось стривожений і чогось чекає. Нарешті він схопився зі свого стільця, очі у нього заблищали. Пролунав дзвінок. За хвилину на сходах почулися кроки, і двері кімнати відчинились, впускаючи літнього чоловіка з червоним обличчям і сивіючими бакенбардами. У правій руці він ніс старомодний саквояж, якого поставив на стіл.

— Чи можна побачити містера Шерлока Холмса?

Мій друг уклонився й посміхнувся.

— Містер Сендфорд з Редінга, якщо не помиляюсь? — спитав він.

— Так, сер. Боюсь, що я трохи припізнився, але розклад поїздів такий незручний. Ви писали мені про бюст, який є в мене.

— Цілком вірно.

— Ваш лист зі мною. Ви пишете: «Бажаючи придбати копію бюста Наполеона роботи скульптора Девіна, я готовий заплатити вам десять фунтів за ту, яка належить вам». Це так?

— Саме так.

— Ваш лист дуже мене здивував, бо я не можу здогадатись, як ви дізнались, що в мене є цей бюст.

— Звичайно, ви повинні були здивуватись, але пояснення вкрай просте. Містер Хардінг, власник торгового дому «Брати Хардінги», сказав, що продав вам останню копію бюста, й дав мені вашу адресу.

— Он воно що! А він сказав, скільки я за неї заплатив?

— Ні, не сказав.

— Так-от, я чесний чоловік, хоч і не занадто багатий. Я дав за бюст усього п’ятнадцять шилінгів і вважаю, що вам треба про це знати, перш ніж я візьму у вас десять фунтів.

Попередня
-= 8 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!