Сяйво | Читання твору

— Не знаю, не знаю, — сказав Уллман. — Передавач у готелі є — його вам покаже містер Ватсон разом зі списком частот, на яких слід виходити в ефір, якщо знадобиться допомога. Телефонні лінії між готелем і Сайдвіндером усе ще проведені над землею і мало не щозими де-небудь обриваються, а це — мінімум три тижні, а максимум — півтора місяця. Ще в сараї є снігохід.

— Ну, тоді ви зовсім не відрізані від зовнішнього світу.

На обличчі містера Уллмана проступив страдницький

вираз.

— Припустимо, ваш син або дружина поковзнулись на сходах і розкроїли собі череп, містере Торренсе. Чи за таких обставин ви не вважатимете, що готель не відрізаний від світу?

Джек зрозумів, що той має рацію. Снігохід на граничній швидкості може доставити у Сайдвіндер за півтори години... імовірно. Вертоліт із Рятувальної служби парків може дістатися сюди за три години... за оптимальних умов. У сніжний буран він навіть не зуміє піднятися. Доїхати ж у таких умовах на снігоході нема чого й сподіватися — навіть якщо ризикнеш витягти людину, що серйозно постраждала, на двадцять п’ять ступнів³ нижче нуля або, з огляду на холодний вітер, на сорок п'ять.

— Щодо Ґрейді, — сказав Уллман, — я думав багато в чому так само, як містер Шоклі щодо вас. Самотність сама по собі може виявитися згубною. Краще, якщо з людиною будуть її близькі. Якщо й станеться неприємність, думав я, слід сподіватися, це буде не настільки серйозно, як проломлений череп, нещасний випадок з електроприладами або які-не-будь судоми. Серйозний випадок грипу, запалення легенів, зламана рука, навіть апендицит — усе це залишає достатньо часу. Підозрюю, що нічого б не сталося, якби Ґрейді — а я про це нічого не знав — не запасся надміром дешевого віскі і якби не той цікавий стан, який свого часу називався «ка-бінною лихоманкою». Вам знайомий цей термін? — Уллман злегка і трішечки поблажливо посміхнувся, висловлюючи таким чином свою готовність до роз'яснень, і Джек зрадів, що може швидко й чітко відповісти.

— Це жаргонний термін, що позначає клаустрофобічну реакцію, яка проявляється в людей, котрі багато часу проводять самі в замкненому приміщенні. Зовні клаустрофобія проявляється як ворожість до людей, з якими вас замкнули.

У крайніх випадках можуть виникнути галюцинації, насильство — така дрібниця, як підгорілий обід або суперечка, чия черга мити посуд, може закінчитися вбивством.

Уллман, схоже, був заскочений, і Джека це втішило. Він вирішив ще трішки натиснути, але про себе пообіцяв Венді зберігати спокій.

— У цьому, гадаю, ви й помилилися. Він заподіяв їм шкоду?

— Він убив їх, містере Торренсе, а потім і себе. Своїх дівчаток він убив сокиркою, дружину застрелив і сам застрелився. У нього була зламана нога. Безсумнівно, він так упився, що впав зі сходів.

Уллман витягнув руки й доброзичливо глянув на Джека.

— У нього була вища освіта?

— Власне кажучи, ні, не було, — трохи заскочено повідомив Уллман. — Я гадав, що... е-е... скажімо, індивідуум із не надто багатою фантазією буде менш сприйнятливий до заціпеніння, самотності...

— Ось у чому ваша помилка, — сказав Джек. — Неук дужче піддається «кабінній лихоманці» — так само як він швидше пристрелить кого-небудь за грою в карти або знічев’я пограбує. Йому стає нудно. Коли випадає сніг, робити нема чого, залишається тільки дивитися телевізор або грати в «солітер», шахруючи, коли не можеш викласти всі тузи. Залишається лише лаятися з дружиною, чіплятися до дітей і пити. Засинати все важче, бо нема чого слухати, тому він напивається, щоб заснути, й прокидається з похміллям. Він стає дратівливим. А тут іще й ламається телефон, а антену валить вітер, зайнятися нема чим, можна лише думати, грати в «солітер» і все дужче й дужче дратуватися... І нарешті — бум, бум, бум.

— У той час, як освічена людина, така, як ви?..

— Ми з дружиною обоє любимо читати. У мене є п’єса, над якою треба працювати; Ел Шоклі, імовірно, говорив вам про це. У Денні — головоломки, розмальовки, приймач на кристалах. Я планую навчити його читати і ще ходити на снігоступах. Венді теж хотіла б навчитися. Тож, по-моєму, ми знайдемо чим зайнятися й не мулятимемо очі одне одному, якщо телевізор вийде з ладу. — Він помовчав. — Коли Ел сказав, що я більше не п’ю, він не обманював. Колись я пив, і це було серйозно. Але за останні чотирнадцять місяців я не випив і склянки пива. Я не збираюся приносити сюди спиртне, й, по-моєму, після того як піде сніг, у мене не буде нагоди дістати випивку.

3 За Фаренґейтом; 0° за Цельсієм дорівнює 32° за Фаренґейтом. Щоби перевести зі шкали Фаренгейта у шкалу Цельсія, з вихідної цифри віднімають 32 і множать на 5/9.