Слава ЗСУ!

ПЕРЕСТРІЛКА У ГОТЕЛІ В КОЛОРАДО «Відомого короля злочинного світу застрелено у гірському “ключ-клубі”. Ще двоє загиблих.

САЙДВІНДЕР, КОЛОРАДО (агенція ЮПІ¹⁴).

За сорок миль від цього сонного містечка штату Колорадо, у самому серці Скелястих гір, звела рахунки мафія. Готель “Оверлук”, куплений три роки тому однією лас-веґаською фірмою й перетворений нею на “ключ-клуб” для еліти, став ареною потрійного вбивства в перестрілці. Двоє загиблих були чи то компаньйонами, чи охоронцями Вітторіо Дженеллі, замішаного в бостонському вбивстві двадцятилітньої давнини, відомого також як М’ясник.

Поліцію викликав управляючий “Оверлука” Роберт Норман. За його словами, він чув постріли, а деякі постояльці заявляли, начебто бачили, як двоє озброєних чоловіків у натягнутих на обличчях панчохах пробігли пожежними сходами

і поїхали на жовто-коричневому автомобілі останньої моделі з відкидним верхом.

Перед дверима президентського люкса, у якому зупинялися два президенти США, поліцейський Трупер Беньямін Мурер виявив двох убитих, пізніше ідентифікованих як Віктор Т. Бурмен і Роджер Макассі, обидва з Лас-Веґаса. У номері Мурер виявив розпростерте на підлозі тіло Дженеллі. Його застрелили тоді, коли він намагався втекти від нападників. За словами Мурера, Дженеллі був убитий із близької відстані зі зброї великого калібру. Із Чарльзом Ґрондіном, представником компанії, що володіє “Оверлуком” зв’язатися неможливо через...»

Нижче хтось приписав, сильно натискаючи на кулькову ручку: «Вони забрали з собою його яйця». Вражений Джек довго не зводив очей із цього напису. Чий же це був альбом?

Проковтнувши грудку в горлі, він нарешті перевернув сторінку. Ще одна колонка Джоша Бренніґара, цього разу датована початком шістдесят сьомого року. Він прочитав лише заголовок:

ВІДОМИЙ ГОТЕЛЬ ПРОДАНИЙ ПІСЛЯ ВБИВСТВА ВАТАЖКА ЗЛОЧИНЦІВ

Наступні сторінки були порожні.

(Вони забрали з собою його яйця)

Джек повернувся до початку в пошуках імені або адреси. Хоча б номера кімнати. Адже він був абсолютно впевнений: хто б не вів реєстрацію цих пам’ятних подій, він зупинявся в готелі. Але на початку нічого не було.

Він уже готувався більш уважно прогледіти всі вирізки, коли зі сходів почувся голос:

— Джеку? Любий?

Венді.

Джек здригнувся, почуваючи себе мало не винуватим — начебто потихеньку напився, і дружина тепер могла зачути запах спиртного. Смішно. Він обтер губи рукою й відгукнувся.

— Так, дитинко. Ось шукаю пацюків.

Вона зійшла вниз. Він почув кроки на сходах, потім у котельні. Швидко, не замислюючись, чому так чинить, він сунув альбом під стопку рахунків і накладних. Коли Венді з’явилася з-під арки, Джек підвівся.

— Господи, що ж це ти тут робиш? Уже майже третя!

Він посміхнувся.

— Що, так пізно? Я тут копався у всій цій дурні. Намагався знайти трупи.

Слова віддалися в його мозку лиховісною луною.

Вона підійшла ближче, дивлячись на нього, і Джек мимоволі зробив крок назад, не в змозі впоратися із собою. Він знав, що вона робить. Намагається винюхати спиртне. Імовірно, сама Венді цього навіть не усвідомлювала, зате усвідомлював Джек, тому відчуття провини змішувалося із гнівом.

— У тебе кров на губі, — сказала вона надзвичайно невиразним голосом.

— Га? — Він підніс руку до рота й поторкав тоненьку тріщинку. Вказівний палець вимазав у крові. Почуття провини підсилилося.

— Знову тер губи, — сказала вона.

— Ну так, напевно.

— Для тебе це суще пекло, чи не так?

— Та ні, не настільки.

— А легше не стало?

Глянувши на неї, Джек змусив себе зрушити з місця. Варто почати рух, як йому легшало. Він підійшов до дружини й обійняв за талію. Відкинувши убік світлий локон, Джек поцілував її в шию.

— Так, — сказав він, — а де Денні?

— Він? Десь у будинку. На вулиці збираються хмари... їсти хочеш?

Джек з удаваною жагою погладив пружний, обтягнутий джинсами зад.

— Як вовк, мадам.

— Обережніше, п’яничко. Узявся за гуж...

— Трахнемося, мадам? — запитав він, не перестаючи погладжувати. — Паскудні картинки? Неприродні пози?

Коли вони проходили під аркою, Джек один-єдиний раз оглянувся на коробку, в якій сховав

(чий?)

альбом. Без світла вона перетворилася на силует, нічого більше. Джек відчував полегшення від того, що веде Венді звідси. У міру того як вони наближалися до сходів, пристрасть ставала все менше награною, все більше справжньої.

— Не виключено, — відповіла вона. — Ось зробимо тобі сандвіч... Ой-ой-ой! — Вона, хихикаючи, увернулася від нього. — Лоскотно!

---

 14 ЮПІ (англ. абревіатура UPI — United Press International) — інформаційна агенція «Юнайтед Пресс Інтернешнл».