Слава ЗСУ!

Чарпьз Ґрондін, президент “Гай Кантрі Інвестментс” Коли в червні цього року з’ясувалося, що біля керма “Гай Кантрі” стоїть він, то — значно пізніше від виявлення цього факту — було оголошено, начебто Ґрондін пішов зі своєї посади в “Підприємствах Дервента”. Увінчаний срібною шевелюрою Ґрондін, який відмовився повідомити що-небудь для нашої колонки, один раз (у 1960 р.) поставав перед судом за обвинуваченням у розтраті фондів і був виправданий.

Чарпьз Малюк Чарлі Батталья: шістдесятирічний махінатор із Веґаса (керує справами в “Ґрінбенк” і “Лаккі Боунз он зе Стріп”). Батталья — близький особистий друг Ірондіна. Перелік його арештів відкривається ще 1932 роком, коли Батталью судили й виправдали в справі про групове вбивство Джека “Датчі” Морґана. Федеральна влада підозрює, що Батталья замішаний у торгівлі наркотиками, організації проституції й найманих убивствах, але за ґрати Малюк Чарлі потрапив лише раз — за несплату податків у 1955—1956 роках.

Рінард Скарн, головний власник акцій “Фан Тайм Отометік Мешнз”. “Фан Тайм” виготовляє ігрові автомати для компаній з Невади, автомати для гри в пінбол і музичні автомати (“ме-лоді-койн”) для всієї країни. Сидів за збройний напад (1940), незаконне носіння зброї (1948) і змову про податкові махінації (1961).

Пітер Цайсс: багатій, що облаштувався в Маямі, незабаром він відзначить своє сімдесятиріччя. Останні п’ять років Цайсс опирається висилці з країни як небажана персона. Обвинувачувався в приховуванні краденого (1958), змові про податкові махінації (1954). Чарівного, представницького й люб'язного Пітера Цайсса в колі наближених називають “Тато”, крім того, його судили за обвинуваченням в убивстві й співучасті в убивстві. Відомо, що Цайсс — великий акціонер скорновської “Фан Тайм”, а також має інтерес у чотирьох казино Лас-Веґаса.

Вітторіо Дженеллі, відомий також як Вітто-М'ясник, двічі засуджений за співучасть у групових убивствах, одне з них — убивство сокирою в Бостоні ватажка угруповання Френка Скоффі. Дженеллі двадцять три рази висувалися обвинувачення, чотирнадцять разів його судили й лише раз, в 1940 році, визнали винним у дрібних крадіжках із магазинів. Кажуть, що віднедавна Дженеллі почав відігравати не останню роль у західних операціях Організації, центр якої розташований у Лас-Веґасі.

Карл “Джиммі-Рікс” Прашкін: інвестор із Сан-Франциско, що має репутацію безперечного спадкоємця влади, якою зараз володіє Дженеллі. Прашкін володіє великими пакетами акцій в “Підприємствах Дервента”, “Гай Кантрі Інвестментс”, “Фан Тайм Отометік Мешнз” і трьох веґаських казино. В Аме-

риці за Прашкіним нічого не числиться, але в Мексиці йому висувалося обвинувачення в махінаціях з податками, які за три тижні після нарахування швидко скоротилися. Ймовірно, Прашкін може відповідати за відмивання грошей, отриманих від діяльності казино у Веґасі, й перекачування великих сум у легальні операції Організації на заході. У тому числі, можливо, у готель “Оверлук” у Колорадо.

Крім вищезгаданих осіб, за поточний сезон в готелі також зупинялися...»

Стаття на цьому не закінчувалася, але Джек інше просто переглянув. Він не переставав обтирати долонею губи. Банкір зі зв’язками в Лас-Веґасі. Люди з Нью-Йорка, які виразно не обмежувалися виробництвом одягу в Білизняному районі. Люди, з репутацією порочних, замішаних у пограбуваннях, убивствах, наркобізнесі...

Господи, ото історія! І всі вони бували тут, просто над ним, у цих порожніх номерах. Може, трахали на третьому поверсі дорогих повій. Пили шампанське. Укладали мільйонні угоди — може, у тому ж таки люксі, де зупинялися президенти. Нівроку в цього готелю історія. Чортзна-що за історія! Трохи нервуючи, Джек витяг блокнот і зробив ще одну позначку: коли робота закінчиться, перевірити в денверській бібліотеці всі ці імена. У кожному готелі є свій привид? В «Оверлуку» їх ціла зграя. Спершу самогубство, потім мафія, а що далі?

У наступній вирізці Чарльз Ґрондін сердито спростовував обвинувачення Бренніґара. Джек хмикнув.

Вирізка на наступній сторінці була такою великою, що її склали. Розгорнувши її, Джек хрипло зойкнув — фотографія, що відкрилася йому, так і впадала в око. Шпалери із червня 1966-го поміняли, але й вікно, і вид з нього він чудово знав. На фото була та кімната президентського люкса, що виходила на західну сторону. Наступним номером програми виявилося вбивство. Стіна вітальні біля дверей, що вели в спальню, була заляпана кров'ю й ще чимось, що могло бути тільки білуватими шматочками мозку. Над трупом, закритим простирадлом, стояв поліцейський із байдужим обличчям. Вражений Джек пильно вдивився у фотографію, а потім перевів погляд на заголовок.