Казка
Переклад з англійської О. Дроздовського
Мене попросили написати передмову для перекладу «Animal Farm» українською мовою. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони, мабуть, ніколи не мали нагоди довідатись про мене.
Від мене, мабуть, чекають, щоб я розповів у цій передмові, як появилася моя «Animal Farm». Перед цим мені доведеться сказати дещо про себе та про події, які формували мої політичні погляди.
Народився я в Індії 1903 року. Мій батько був урядовцем англійського адміністративного апарату в Індії, а моя родина була звичайною собі родиною з тих, що становлять середню верству, себто ту верству, що її членами є військові, священики, урядовці, вчителі, юристи, лікарі тощо. Освіту одержав у Eton, у найдорожчій та найснобістичнішій з англійських public schools* [* Закриті дорогі середні школи з інтернатами, розташовані далеко від міст]. Проте я попав туди тільки тому, що був стипендіатом. Інакше мої батьки не змогли б мене вчити у школі цього типу.
Невдовзі по закінченні школи (мені не було ще тоді повних двадцяти років) я виїхав у Бірму і вступив у індійську Імперську поліцію. Це була озброєна поліція, чи пак жандармерія, щось дуже подібна до іспанської Guardia Civil чи Guarde Mobile у Франції. На цій службі пробув я п’ять років. Вона була мені не до вподоби і сповнила ненависті до імперіалізму, хоч у той час національно-патріотичні настрої в Бірмі не відзначались особливою силою, а відношення англійців до бірманців не було особливо погане. Повернувшись в 1927 р. до Англії у відпустку, я відмовився від старшинського чину і вирішив стати письменником; на початку без особливих успіхів. У 1928—1929 рр. жив у Парижі й писав повісті, які ніхто не хотів друкувати (я їх потім усі понищив). У наступні роки жив як щастило, і не раз голод заглядав мені в вічі. Тільки починаючи з 1934 року зміг існувати з заробітків за власні твори. У ці роки, я, бувало, місяцями жив між біднотою, між півзлочинними елементами, що мешкають у найгірших частинах бідних кварталів або блукають по дорогах, жебраючи чи крадучи. Часто через брак грошей мені доводилось перебувати між ними; а втім, їхнє життя дуже мене цікавило.
Кілька років я вивчав умови побуту й праці шахтарів у Північній Англії. До 1930 року я не вважав себе соціалістом. По суті, я не мав тоді ясно окреслених політичних поглядів. Я став соціалістом більш через відразу до знедоленого, занедбаного життя бідніших частин промислового робітництва, ніж через теоретичне захоплення плановим суспільством.
У 1936 році я одружився. Майже того самого тижня почалася громадянська війна в Іспанії. Ми обоє з дружиною виявили бажання поїхати до Іспанії та взяти участь у війні на боці іспанського уряду. Ми зробили це через півроку, коли я закінчив працю над книжкою, що її якраз тоді писав. В Іспанії я пробув біля шести місяців на арагонському фронті, поки мені біля Huesca фашистський снайпер не прострелив шиї.
У перші дні і тижні війни іноземцеві нелегко було розібратися у внутрішній боротьбі, що точилася між різними політичними партіями, прихильними до уряду. Через ряд випадкових подій я вступив, як і більшість іноземців, не до міжнародної бригади, а до міліції P.O.U.M., до т. зв. іспанських троцькістів.
Таким чином в середині 1937 р., коли комуністи здобули контроль (чи частковий контроль) над іспанським урядом і почалося переслідування троцькістів, ми обоє з дружиною опинились серед переслідуваних. Ми справді мали щастя, що нас не арештували і нам вдалося покинути Іспанію живими; багато з-поміж наших друзів розстріляно, інші просиділи довгий час по в’язницях чи просто позникали.
Ці переслідування в Іспанії йшли поруч з великими чистками в СРСР і були лише їх відгомоном. Суть обвинувачень — (а саме: змова з фашистами) була тут і там однакова; коли йшлося про Іспанію, я знав напевне, що ці обвинувачення неправдиві. Увесь цей досвід був для мене цінною наукою: він показав мені, як легко тоталістичній пропаганді керувати верхівкою освічених верств у демократичних країнах.
Ми обоє з дружиною були свідками, як невинних людей кидали у в’язниці тільки тому, що їх запідозрювали в неправовірних поглядах. А повернувшись в Англію, ми побачили, що порівняно розсудливі й добре інформовані консерватори вірять в усякі неймовірні оповідання про змови, зраду та саботажі, про які інформувала преса з московської судової зали.
Слава ЗСУ!
