Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Собачі стежки

Я ще раз поглинаю легенями аромат зоряного неба. Праворуч церква, яка всмоктує місячні промені, яка кинула тінь на У. Він поряд, але не помічає моєї присутності, спрямовує свого носа, як і я, до зоряного неба. Собака шукає нового хазяїна, бо кров старого тепер прикрашає молочні ікла. Я шукаю свою зірку серед цієї чорної канви, де розсипані сіль-зорі. У. зникає, навіть не залишає за собою слідів лап, а моя душа лине до зірки, не полишаючи по собі людської плоті – дотики Міріам перетворили моє тіло на попіл, а душу відправили до містичної зірки.

Юрій Башта

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!