Слава ЗСУ!

    —  Слава!   Слава! — горлав   він.— Сьогодні   я   вперше   вийду   на   поле бою! Волоцюга! Я волоцюга, клянуся христовим черевом! Налийте-но мені вина! Друзі мої, моє ім'я Жеан Фролло дю Мулен, я дворянин. Я певен, що якби бог був рицарем, він би став грабіжником. Брати мої, ми йдемо в чудовий похід.  Ми хоробрі. Обложимо Собор, виламаємо браму, заберемо красуню, врятуємо її від суддів,  врятуємо від попів,  зруйнуємо монастир, спалимо єпископа в його єпископському палаці, і все це ми зробимо швидше,   ніж   будь-який   бургомістр   устигне   проковтнути   ложку  супу.   З   нами справедливість!   Ми  пограбуємо  Собор  богоматері — і  край.   Ми  повісимо Квазімодо. Чи знайомий вам, мої красуні, Квазімодо?  Чи доводилося вам бачити його задиханого верхи на великому дзвоні в день тройці?  Клянусь рогами сатани, це щось надзвичайне! Це справжній диявол верхи на мідній пащі.   Друзі  мої,   вислухайте  мене,  я   всім  серцем  волоцюга,   всією  душею арготинець, я — вроджений бродяга. Я був дуже багатий, але я проїв своє багатство.  Моя  матуся  готувала  мене  в офіцери,  татусь — у диякони,  тітонька — у радники суду, бабуся — у королівські протонотаріуси, двоюрідна бабуся — у скарбники військового відомства, а я став волоцюгою. Я сказав про це моєму татусеві, який кинув мені в пику свій прокльон, моїй матусі — шановній  жінці,— вона почала хлипати й рюмсати,  як оце мокре поліно на каміновій решітці. Хай живуть веселощі! Я просто шаленію! Шинкарко, мила   моя, дай-но іншого вина! У мене ще є чим платити. Не хочу більше   сюренського,   воно   дере  горло.   З   таким   же   успіхом   я   можу   полоскати горло плетеним кошиком.

    Увесь набрід реготав  і  аплодував  йому;  помітивши,  що галас  навколо нього посилюється, школяр вигукнув:

    —  Який  чудовий  гомін!   Шаленіючого люду багатолюдне шаленство! — І,  закотивши  очі,  він  заходився  співати,  наслідуючи  каноніка,   що  розпочинає вечерню: — Який спів! Які органи! Які кантилени! Які мелодії линуть тут без краю. Звучать медоточивими  гімнами  органи,  лунає   найніжніша  ангельська   мелодія,   чудова   пісня   пісень!

    Раптом він урвав спів.

    —  Чортова шинкарко, давай-но вечеряти!

    Настала хвилина майже цілковитої тиші,  і тоді в свою чергу  залунав пронизливий голос князя циганського, який повчав циган, що оточили його:

    —  ...Лисицю звуть Адуїною, лиса — Блакитноногим, або Лісовим бродягою, вовка — Сіроногим чи Золотоногим, ведмедя — Старим або Дідом. Ковпак гнома робить людину невидимкою   і   дає   змогу   бачити   невидиме. Кожну  жабу,   яку  мають  охрестити,   слід  убрати  в   червоний  або   чорний оксамит і прив'язати їй дзвіночок на шию і дзвіночок до ніг. Кум тримає голову,   кума — зад.   Демон   Сідрагазум   має   силу   примусити   дівчат   танцювати голими.

    —  Клянуся обіднею! — перебив його Жеан.— Хотів би я бути демоном Сідрагазумом!

    Тим часом в іншому кутку шинку волоцюги продовжували озброюватися, перешіптуючись.

    —  Бідолашна Есмеральда! — казав один циган.— Вона ж наша сестра. Треба її витягти звідти.

    —  А чи ж вона все ще в Соборі? — спитав якийсь, схожий на єврея, лахмітник.

    —  Так, хай йому чорт!

    —  Ну, тоді, друзі,— вигукнув лахмітник,— у похід на Собор   богома-тері!  Тим  більше, що там у каплиці святого Ферреола та Ферюсьйона є дві статуї, які зображають:  одна — святого  Іоанна Хрестителя, а друга — святого Антонія, обидві із щирого золота, вагою сім золотих марок і п'ятнадцять естерлінів, а постамент у них із позолоченого срібла, вагою в сімнадцять марок і п'ять унцій. Я розуміюся на цьому, я — золотар.

    Тут Жеанові принесли вечерю, і він, поклавши голову на груди дівки, що сиділа поруч нього, вигукнув:

    —  Клянуся святим Вультом Люкським, якого народ зве «святий Чванько»,  я цілком  щасливий.  Он там,  проти  мене,  сидить  бовдур,  голомозий, наче той ерцгерцог, і дивиться на мене, а он ліворуч — інший, у якого зуби такі  довгі,   що  закривають  усе  його  підборіддя.   А  сам  я,   немов  маршал Жіє   при   облозі   Понтуаза,— мій   правий   фланг   упирається в горб.   Пуп Магомета!   Приятелю,   ти   схожий   на   продавця   м'ячів   для   гилки,   а   сів поруч мене!  Я дворянин,  мій друже. Торгівля  не сумісна з дворянством. Іди геть.  О-ля-ля!  Гей,  ви  там!   Не  битися!   Як,  Батісте  Птахоїд,  у тебе такий  надзвичайний  ніс,  а  ти  підставляєш  його  під  кулак  цього  йолопа. От дурень!.. Не кожному дано мати ніс. Ти справді божественна, Жакеліно   Гризи-Вухо,   шкода   тільки,   що   ти   лиса.   О-ля-ля!   Мене   звуть Жеан Фролло!  У мене брат архідиякон.  Чорти б  його взяли!  Усе,  що я вам кажу, істинна правда. Ставши волоцюгою, я з легким серцем відмовився від тієї половини будинку в раю, яку мені обіцяв брат: "Половина будинку в раю" — я  цитую  справжній  текст.  Я  маю  ленне  володіння  на  вулиці  Тіршап,  і  всі  жінки   закохані  в  мене.   Це  така  сама  правда,   як  те, що святий Елуа був чудовим золотарем і що п'ять ремісничих цехів міста