Слава ЗСУ!

Вона тихенько звелася на ноги та накинула коричневу накидку на плечі.

– Кудись зібралася? – захриплий голос Орена змусив її здригнутися.

– Хочу трохи пройтися. – їй справді кортіло подихати свіжим повітрям, а не сидіти у затхлій коморі, де пахло гниллю та пліснявою.

Він сховав ножа до сумки та похитав головою.

– Тинятися цими вулицями наодинці є надто небезпечним заняттям.

– Я більше не можу залишатися тут. Потрібно щось робити.

– Для початку непогано було б перекусити. – Орен роззирнувся довкола, наче намагаючись знайти щось їстівне. Потім розчаровано зітхнув. – Даремно я віддав свій тютюн тому шарлатанові.

– Годі вже згадувати. – з докором кинула Ніка. – Зате позбудешся шкідливої звички.

– Справа зовсім не в тому. Я майже подвиг здійснив, щоб дістати це куриво.

– Про що ти? – її голос був пронизаний цікавістю.

– Так, це свого роду трофей. Пам’ятка про мою маленьку пригоду, що трапилася у Калідоні. Туди доставляли вантаж одному заможному землевласникові. Спокуса була надто великою, я просто не міг упустити такий шанс. Партію тютюну доставляли пізно ввечері під пильним наглядом найманців. Я планував переодягнутися в одного з них та викрасти підводу з цінним вантажем, а потім перепродати все в інших містах.

– Отже, тобі вдалося здійснити грабіж? – Ніка гадала, що він втілив свій задум у життя і залишив собі на згадку невеличку частинку перемоги.

– Не зовсім. Спочатку все йшло надто гладко: я став одним із найманців, втерся у їхню довіру та зробив усе що міг, щоб вони прийняли мене за свого. Потім я підлив їм у питво міцний настій з кореня димчастої рослини, що наганяла сон. Коли вже всі нарешті поснули, я збирався викрасти підводу та майнути геть з міста. Проте на моєму шляху виник один молодий розбійник-невдаха. Він теж прагнув нажитися на цьому куриві.

– І що ти зробив?

– Спочатку я вийшов з себе, ми добряче побилися перш ніж дійшли згоди. Хлопець лише почав займатися цією небезпечною та неблагородною справою, це був його перший великий грабіж. Зрештою я був змушений змиритися з його набридливим товариством.

– Отже, ти знайшов спільника.

– Можливо. Проте наше співробітництво тривало недовго. За виною того невдахи нас вистежили найманці. Він випадково продірявив один мішок та й навіть не помітив цього. Найманці просто йшли по тютюновому сліду та оточили нас прямісінько у нашій схованці поблизу лісу.

– Що трапилося далі?

– А далі ми почали боротися. Звичайно удача та перевага були не на нашому боці. Вони вже почепили на нас кайдани, проте мені вдалося втекти.

– Яким чином?

– Почалася буря. Поки найманці рятували вантаж від дощу, я звільнився від кайданів та майнув до лісу. Перед тим прихопив жменьку тютюну на згадку про всі ці події. Хлопцю не пощастило, вони заарештували його під іменем великого розбійника всіх часів – Орена Трейка.

– Бідолаха...