Слава ЗСУ!

Розділ сімнадцятий

Відкриття замислу

Вона втягла ротом вогке повітря та впала долілиць на щось тверде. Поруч ще щось голосно гупнуло – то був Джеліос. Якісь нечіткі схвильовані голоси розносилися над ними.

– Що сталося? Ви ввійшли в палаючу стіну, а потім зненацька вивалилися з неї. – Зенон мав досить стурбований вигляд. Проте Ніка не змогла відповісти жодного слова, її горло пересохло, а легені напружено стикалися. Вона втратила свідомість, а отямилася лише у лабораторній вітальні на зручному дивані. Стіл був заставлений різноманітними наїдками. Навіть не зиркнувши на друзів, вона почала запихати до рота перше, до чого змогла дотягтися. Джеліос сидів з іншого краю столу та пережовував велику котлету. Він радісно їй усміхнувся та мало не вдавився, на щастя, поруч стояла склянка з вишневим компотом, який він почав спрагло пити. Ніка відчула у роті приємний смак курки. Вона ковтала цілісінькі шматки та облизувала кістки. Вся їжа була неймовірно смачною. Баклажанові млинці, мариновані грибочки, смажена картопля, соковиті томати вже за кілька хвилин опинилися у її шлунку. Проте Ніка продовжувала поспішно їсти, без жодних усталених манер. Здавалося, голод не збирався її покидати. Джеліос також все поглинав безперестанку. Її пальці потяглися до десерту. Великий полуничний пиріг з вершковим кремом виглядав дуже апетитно. Вона вхопила шматок та почала жадібно його пережовувати. Солодкий крем вимазав їй підборіддя та щоки. Проте це її аніскільки не турбувало, насолоджуючись цим неймовірним смаком, Ніка заплющила очі.

Нарешті, коли вже стіл майже спорожнів, вона перестала відчувати голод, натомість у шлунку з’явилося неприємне відчуття важкості. Погладжуючи долонями живіт, Ніка відкинулася на спинку дивана та окинула поглядом Зенона, Данаю, Максіона, Зака та Кору, що весь цей час мовчки спостерігали за цією трапезою.

– Бачу, ви дуже зголодніли. – підмітив Зенон Рейнол, нахмуривши брови. – Що там таке трапилося у тій стіні?

Ніка облизала палець та поглянула на Джеліоса. Його пошарпаний вигляд, ще більше всіх насторожив. Нарешті вона наважилася на розповідь, яка виявилася надто довгою, проте захоплюючою та напруженою.

– Нічого собі. – у захваті вигукнув Максіон. – Ви зникли всього на декілька секунд. Неймовірно. Зенон мав досить пригнічений вигляд, він був явно не вдоволений тим, що Джеліос був на межі смерті, а він не зміг прикласти жодних зусиль.

– Джеле, я просив не торкатися тієї стіни. – він не міг утриматися від докорів. – Добре, що все обійшлося. Тобі потрібен хороший відпочинок.

– Орен справді погодився піти на подвиги заради дружини. Як це чудово! – проспівала Даная, махаючи кудрявою головою.

– Не забувайте, що він хотів віддати мене найманцям, хоч і не по-справжньому. Це був його хитрий план. Тепер у них новий лідер. Його звуть Кардек. Орен просив остерігатися його. – Ніка відчувала, як вся їжа перетравлювалася у шлунку.

– Матимемо це на увазі. – холодно відрізав Зенон, начепивши на обличчя незворушну маску. Проте у його сірих очах все ще віддзеркалювалося відверта підозра. Він ніяк не наважувався повірити, що Орен Трейк перейшов на їхній бік.

– Ви справді підпалили замок одного із членів Квартету?

– Ага, було досить гаряче. Вогонь блискавично кидався навсібіч, немов скажений звір. – вона розмахувала руками, щоб придати словам більше реалістичності. Даная аж побагровіла від хвилювання.