Слава ЗСУ!

– Стривайте... – поспіхом урвала його Ніка. – Звідки фердонці знали легенди про це місто?

– Тоді я ще не здогадувався про існування Фердону, який виник лише після кілько століть.

– Як же Ви тоді перемістили Пеліон на його місце?

– Це трохи заплутано, проте спробую пояснити. Перший перехід Пеліону відбувся лише у просторі. Після цього я продовжив мандрувати, тільки робив це крізь час. Саме тоді я дізнався про Фердон – місто, де панували злидні та страждання. Тиранічна влада Квартету прирекла всіх його жителів на мізерне існування. Я не міг стояти осторонь і дивитися як гинуть безневинні люди, тому вислав Квартету попередження, в якому було сказано: якщо вони не припинять свої жорстокі дії щодо народу, я буду змушений втрутитися. Та й розповів їм про свій задум – перенести легендарний Пеліон на місце Фердону. Я вже вдосталь наслухався всіх тих чудових історій про місто, де немає розбрату та страху та й про його великого засновника – людини великої честі та шляхетності. Фердонці мріяли опинитися в Пеліоні, саме тому я вирішив перетворити їхні відчайдушні мрії на реальність. Їхні страждання пробудили в мені жагу до дій. Проте я зробив прикру помилку, коли посвятив членів Квартету в свої плани. Мабуть гадав, що вони нарешті схаменуться та залишать людей у спокої. Звісно, такого ніколи не сталося б. Квартет будь-що прагнув знайти вихід. Вони спромоглися відчинити часовий портал саме у ваш час та добути певну інформацію про спалахи та статуетки. Потім найняли найманців, щоб знищити ці статуетки, які були ключем до всього.

– Ви теж створили ці статуетки? – вражено вигукнув Максіон Тис.

– Так, вони допомогли мені перемістити місто у часі. Це сталося тисячу років тому. Проте я не врахував одного факту. Кожне п’яте століття загроза повертається. Безмірна сила спалаху може зруйнувати все місто. Це було справжні тортури, я довго мислив над цією проблемою, адже мені були небайдужі пеліонці. Я щиро полюбив і місто і його мешканців.

Спочатку я замислив знищити колону, але це було досить ризиковано. Один хибний крок і всеньке місто могло зникнути навіки. Зрештою, я просто вирішив залишити все на своїх місцях.

– Виходить, що це був другий спалах? – поцікавилася Ніка, сплівши руки докупи.

– Саме так. Перший нищівний спалах я зумів відвернути, проте зіткнутися з наступним мені було вже не під силу. Саме тому я звелів своїй дочці передати послання... Для активації захисного механізму потрібно було знищити одну статуетку. На жаль, я не встиг сказати про це Латеї, яка вже відправилася до вашого часу. Проте знайшов доволі непоганий вихід. Я віддав статуетку та власноручно намальовану картину одному чоловікові, що володів подарунковою крамницею, адже безсумнівно знав, що Ніка обов’язково її знайде. Також я передав йому невеличке послання.

– Лише той, хто прийме поразку зможе перемогти. – захоплено прошепотіла вона.

– Я знав, що ви зрозумієте його зміст.

Ніка лише невпевнено кивнула, адже здогадалася майже в останній момент.

– Чому ви передали послання саме для нас? Ви могли обрати будь-кого. – зашаріло спитався Максіон.

– На це у мене є дві причини. По-перше ви здатні здійснювати перехід, отже можете вільно перебувати під час спалаху біля колони.