Слава ЗСУ!

– Чому на тому годиннику, лише одна стрілка?

Джеліос лише потиснув плечима.

Кількома кроками Ніка підійшла до чудернацького годинника та почала пильно оглядати його зблизька. Спочатку вона провела двома пальцями по нерівній поверхні з безліччю тріщинками, придивляючись до незрозумілих позначок. Лише одна з них була майже стертою, саме там, де повинна була бути цифра шість.

– Не думаю, що цей годинник стане нам у нагоді.

– Час він нам точно не покаже, але в ньому все-таки щось є. – Ніка потягла пальцями стрілку до позначки, яка мала б показувати шосту годину. П’ять секунд вони простояли в повній тиші. А потім щось голосно заскрипіло і бабахнуло так, що аж стіни здригнулися, немов під час землетрусу. Знизу почувся гучний всеохоплюючий вереск Данаї Лутор. Джеліос та Ніка негайно кинулися до підвалу, де всі вже миттєво зібралися. Зак освітив ліхтариком Данаю, яка була вкрита пилюкою та штукатуркою. Зенон, спритно підіймався з підлоги, його обличчя було також забруднене.

– Я гадала, що почався землетрус. Стіна завібрувала, а потім упала вниз. О, Зеноне… – вона розплакалася і кинулася йому на шию. – Як добре, що тебе не привалило.

– Не хвилюйся, я вспів відскочити. – заспокоював її Зенон, пригортаючи до себе.

– Чому стіна відвалилася? – здивувався Максіон.

– Це через мене, – відверто зізналася Ніка. – Я зрушила стрілку на старому годиннику.

– Ти що зробила?

– Погляньте, там щось є. – Зак посвітив у той отвір, який утворила розвалена стіна. Коли пил розвіявся, всі змогли чітко угледіти якесь приміщення. Джеліос хотів рушити першим, але Зенон хутенько його випередив. Ніка також викарабкалася на звалену стіну та пробралася до отвору. Всередині повітря було досить затхлим, тому було важко вдихнути на повні груди. Зенон освітив ліхтариком приміщення, яке тепер скидалося на таємний кабінет. Зак завбачливо приніс дві лампи, що працювали на зарядних батареях.

Коли яскраве світло освітило всю кімнату, всі вражено зойкнули. Ніка не могла повірити власним очам. На дубовому столі окрім якихось книжок та розкиданих паперів, стояла річ, на яку стільки часу полювали винищувачі. Ніка навіть уявила вираз на обличчі Авреї, якби та дізналася, що статуетка весь цей час ховалася під її ногами – у підвалі. Ця уявна картинка викликала посмішку на її вустах. Інші також сяяли від радості. Нарешті вони досягли свого. Ніка перша взяла статуетку та почала її ретельно оглядати. То була фігурка дівчини у довгій сукні з кількома складками, її волосся звивалося граційними кучерями. Тендітні руки були складені навхрест на грудях, а на обличчі виднілася загадкова посмішка. Уся фігурка була покрита тонким шаром срібла.

Ніка ще міцніше стиснула статуетку. Не було жодних сумнівів, що саме її вона несла тієї ночі, а потім була змушена віддати Левену.

Ще десь з півгодини статуетка переходила з рук у руки. Ніка помічала захоплені погляди кожного, хто дивився на неї зблизька. І лише в карих очах Латеї, вона побачила дивний смуток разом з незрозумілим хвилюванням.

Хоча Ніка не була впевнена, бо її повністю охопила невимовна радість. Це була дійсно їхня маленька перемога.

– Раніше ця стіна просто відсовувалася, але механізм уже доволі старий, тому на цей раз вона просто відвалилася. – голосно відмітив Зак, оглянувши отвір.