Слава ЗСУ!

– Моя спина-а…

– Жити будеш.

Ніка та Джеліос мовчки спостерігали, як Зак почав листати сторінки тієї книги, його обличчя змінювалося щосекунди. Здивування чергувалося з неприхованим жахом.

– Пеліон здійснить перехід – це і стане причиною його загибелі.

– Що?

– Тут сказано, що Кадем Пел провів місто крізь час і врятував його від руйнування. І через кожних п’ять поколінь, місто повертається на своє попереднє місце розташування. Значить Пеліон має властивість здійснювати перехід. Ми повинні завадити цьому.

– Чому? Невже перехід дійсно його знищить? – не повірила Ніка.

– Пеліон не може здійснити цей перехід, бо місцевості, де він знаходився раніше вже не існує. Місто і всі його жителі загинуть.

Запала тривала мовчанка. Кожен намагався усвідомити почуту інформацію. Ніка боялася поворухнутися, щось похмуре вселялося у її думки та навіювало паніку.

– Здається, я знаю в чому річ. – пригнічено продовжив Зак, водячи вказівним пальцем по сторінці. – За легендою місто може врятувати лиш той, хто подолав межу.

– Я не розумію… – відверто зізнався Джеліос.

– Особисто ми нічого не зможемо вдіяти.

– Заку, ти нічого не переплутав? – напружено гаркнув Зенон, звузивши очі.

– Все вірно. Але серед нас є ті, кому під силу змінити трагічну долю Пеліону. Ці двоє зуміли подолати межу двох світів.

Ніка ледь не вдавилася, коли впіймала на собі приголомшені погляди хлопців. Обличчя Джела так перекосилося, ніби йому оголосили смертний вирок.

– Виходить тепер усе залежить від двох звичайних людей. – Зенон хитнувся вправо і завмер. – Левен знав кому довірити послання і заразом долю Пеліону. Він недарма обрав Максіона. Він все передбачив…

– Зеноне, у день спалаху твоє місце повинна зайняти Ніка.

– Ні, я цього не допущу! – знервовано крикнув Джеліос, його очі наповнилися невимовним жахом.

– Я нічого не збагну! – Ніка не розуміла чому хлопці сперечалися.

– По дорозі до Аредону ми розробили план. Зак вичитав у нотатках вченого Соллорі, що двоє повинні з’єднати статуетки під час великого спалаху. Максіон та я згодилися на це діло… Але тепер усе змінилося.

– ЩО? Ви збожеволіли? Великий спалах повністю осліпив тих нещасних відчайдухів, а потім…– Ніка зірвалася і затулила обличчя руками. – Ви погодилися піти на зустріч смерті.

– Тепер це завдання лежить на тобі. Пробач. В будь-якому разі у тебе є право вибору. – Зенон схилив голову та почовгав вздовж книжкового стелажу. Його губи ледь помітно ворушилися, наче він рахував власні кроки.

– Ніка, сяйво колони Сонця не завдасть вам шкоди. Адже ви можете здійснювати перехід. А цей спалах і є переходом. Правда, це лише моє припущення… – невпевнено оголосив Зак, вагання все ще читалося у його карих очах.

– Ніка, ти не повинна погоджуватися. Будь ласка, не роби цього. Ти не зобов’язана рятувати Пеліон. Ми самі впораємося. Я певен, Зак щось вигадає… – благально мовив Джеліос.