Слава ЗСУ!

– Ні, нам потрібно вибратися звідси якнайшвидше. Зенон та інші нам допоможуть. – аж занадто голосно крикнула Ніка та відразу зрозуміла свою помилку.

– Тихо, сюди хтось йде.

Латея почала розгрібати коробки та інший мотлох, яким була закидана підлога.

– Що ти робиш?

– Намагаюся нас урятувати. Так, це воно. – вона силкувалася відкрити невеликий круглий люк у підлозі, який ховався під коробками. – Сюди.

Ніка заледве протиснулася у той невеличкий отвір у підлозі. Латея з легкістю стрибнула за нею. Вони опинилися у довгому вогкому тунелі, що був оповитий напівтемрявою.

– Що це за місце? – її голос помітно тремтів та був сповнений недовірою.

– Водогін. Ним подається вода до штучного водоспаду на площі. На щастя, цей чомусь не в робочому стані – з недоречною посмішкою відповіла вона.

– Звідки тобі все це відомо?

– Я виросла в Аредоні. Не зволікай, нам треба йти.

Раптом перед ними з’явилася висока постать. Ніка зуміла розгледіти чоловіка середнього віку в чорному одязі.

– Пеліон буде знищений. – його низький голос прокотився відлунням по всьому тунелі та змусив дівчат здригнутися.

– Ніколи. – крикнула Латея і вхопивши Ніку за руку, чкурнула вперед. Але переслідувач з легкістю їх наздогнав і швидким ударом звалив дівчат на землю. Ніка голосно заверещала, коли прокотилася по вогким плитам і вдарилася головою об стіну. У потилиці відразу спалахнув різкий біль. Стрімко звівшись на ноги, Латея почала боротися з невідомим супротивником. Чіткими та вправними рухами їй вдалося притиснути його до стіни. Ніка навіть не здогадувалася, що їхня нова знайома володіла такою технікою боротьби. Коли його міцна рука опинилася на її шиї, Латея навіть не могла пручатися, її обличчя біліло щосекунди. Ніка заледве підвелася та штовхнула нападника у спину. Але, здавалося, він навіть не відчув її удару. Його пальці ще міцніше стискали шию Латеї.

Зненацька тунель завібрував, до них донісся гучний шум. За долю секунди Ніка зрозуміла, що відбувається. До водогону впустили воду, яка тепер шаленим та вбивчим потоком мчалася прямісінько на них. Невідомий чоловік, переставши душити Латею, спантеличено роззявив рота. Латея скористалася його розгубленістю та кинулася до не менш переляканої Ніки. За секунду їх підхопив холодний потік води. Вони крутилися у різні боки, рука Латеї висковзнула з руки Ніки.

Вона відчула, як нестерпні судоми почали корчити її горло. Кожен подих ставав для неї випробуванням. Нарешті їх винесло до водоспаду, зі всього розгону дівчата хлюпнулися у величезний кам’яний басейн.

Ніка обезсилено заплющила очі, коли її підхопили чиїсь руки.

– Ти у безпеці… Все добре. – м’який і водночас схвильований голос Джела увірвався до її свідомості. – Ніко, будь ласка, прийди до тями.

– Що тут в біса відбувається? Як ви опинилися у тому водоспаді? – Зенон Рейнол також дав про себе знати.

Розплющивши очі, вона побачила перед собою перекошене від хвилювання обличчя Джела.

– Ти в порядку?

– Незважаючи на те, що нас хотіли вбити, то в принципі так.

– Що? – блакитні очі наповнилися неприхованим переляком. – Прошу, більше ніколи не відходь від мене.