Слава ЗСУ!

– Можливо… але погодься він упертий, мов баран. Тільки Даная здатна тримати його на короткому повідку.

Ніка посміхнулася згадавши, як колись Даная обурилася на Зенона. Напевно, з того часу він намагається більше не давати їй приводу для образ. День пройшов дуже швидко, наче одна мить.

Вранці, Ніка тихенько вийшла з кімнати, щоб не розбудити Латею. Їй кортіло подихати свіжим повітрям та звільнитися від пригнічених думок. Знайшовши затишне місце, вона вмостилася на широкому камені, її заворожений погляд прикипів до гладенької поверхні озера.

Зненацька щось голосно хлюпнуло – то Зак шубовснувся в озеро. Він стояв по пояс у воді і тримав у правій руці скляний флакончик з прозорою рідиною.

– Доброго ранку. Я зовсім тебе не помітив. – розгублено пробурмотів він. – Вирішив трохи поплавати, доки всі сплять. Це ароматична пінка для ванни з ванільним запахом. Кора значно посилила ефект, достатньо лише однієї краплі.

Він обережно капнув рідину собі на палець і занурив його у воду. Навколо Зака почала збиратися густа піна, до Ніки донісся приємний ванільний аромат. Раптом з води випірнула якась качка і Зак сполохано пересмикнувся. Скляний флакончик необачно випав з його руки.

– От халепа. – крізь зуби процідив він, намагаючись намацати на дні втрачену річ. Але було вже пізно. Велика кількість піни шаленим темпом виринала з-під води та поширювалася на поверхні озера.

– Заку, вилазь! – схвильовано прокричала Ніка, коли піна накрила його з головою, наче лавина. На щастя, Зак спромігся вибратися самотужки. Задихаючись, він обезсилено повалився на кам’янистий берег. Ніка кинулася йому на поміч. З будинку вибігли Джеліос та Максіон. Їхні схвильовані вирази облич говорили самі за себе.

– Що сталося? Ми почули крики… – Джел вражено подивився на пінне озеро, наче то був якийсь міраж.

– Це сталося випадково. – Зак спробував виправдатися, але його слова ніяким чином не подіяли на хлопців.

– Замість того, щоб не привертати до себе уваги ви влаштували тут якесь неподобство. – розгнівано просичав Максіон, махаючи рукою вбік озера.

– Максе, не треба так гарячкувати. Це ж лише звичайна пінка для ванни. Така дрібниця… – якомога лагідніше промовила Ніка, затуливши собою переляканого Зака.

– Звичайна пінка? Дрібниця? – Максіон остаточно вибухнув злістю. – Цією пінкою вкрита половина озера. Навіть якщо нас не помітять через цю «дрібницю», ви забруднили воду та вбили рибу.

– Ні. Піна вкриває лише верхній шар води, при тому вона є цілком безпечною для всіх живих організмів. – запевнив Зак.

– Мені полегшало. – саркастично промовив Максіон, міцно схрестивши руки на грудях.

Джеліос несхвально похитав головою.

– Ніка, це було так нерозсудливо.

– Пробач.

– Ні, це я повинен вибачатися. – Зак звівся на ноги, його тіло все ще було оповите ванільною піною. – І зрештою, через годину тут і сліду не залишиться від цієї піни.

– Гаразд, будемо сподіватися, що старенька не побачить цієї дрібниці. – оголосив Максіон і зайшов до будинку.

– Що за муха його вкусила? – Ніка відчула нестерпне роздратування.