Слава ЗСУ!

– Стривай, Рен твій син? – ще більше здивування охопило її. Лише тепер Ніка помітила схожість їхніх облич, особливо очей. Якесь дивне відчуття заполонило її свідомість. Приязність чи вдячність, вона не могла точно визначити, що відчувала.

– Насправді його звати Орен Молодший.

– В честь батька...

– Саме так. – з гордістю підтвердив він.

– Де його мати?

– Її ув’язнили. Я не зміг нічого вдіяти. Вони забрали її серед ночі, коли сину було лише чотири рочки. Через рік повернулися по мене. Проте я зумів втекти. Моє ім’я стало першим у списку найнебезпечніших злочинців на всіх сусідніх землях. Я здобув славу видатного розбійника.

– Рен казав, що арешт зміг уникнути лише один чоловік. Ми були у його будинку... – запнулася Ніка, зводячи думки докупи. Невже це Орен мешкав у тому старому домі та залишив квіти? Ця новина ще більше вразила її.

– Давненько, я вже там не наводив порядок. Колись то було хороше місце для перевозу нелегальних товарів. Так ми змушені були виживати. Саме тому вони ув’язнили Ларію. Вона була однією з нас. – Орен підняв якогось камінця та міцно стиснув його у руці. Нарешті він розімкнув побілілі пальці та зі всього маху жбурнув камінця об білий мур. Його очі наповнилися злістю.

– Ти зміг залишити сина самого?

– У мене не було вибору. Це був єдиний спосіб захистити його. Я попросив Архона, мого давнього друга, піклуватися про нього та ні в якому разі не використовувати його справжнього імені. Відтоді його звуть Рен.

– Він дуже розумний та хоробрий. – Ніка спробувала хоч якось підбадьорити свого співрозмовника.

– Так, він вірить у краще майбутнє.

– Що сталося далі?

– Мій план спрацював. Але це тривало недовго. Я весь час тікав від самого себе, від вартових, від усього на світі. З тривогою прокидався кожного ранку та вирушав у дорогу. Майже ніколи не затримувався більше чим на день в одному й тому ж місці. Здебільшого мої подорожі були надто виснажливими та небезпечними. Грабежі та розбій стали справою мого життя.

– Ти міг змінитися. Ніколи не пізно зробити це.

– Я живу цим життям. І змінюся лише тоді, коли спочатку зміниться цей жорстокий світ. Я не знав іншого способу полегшити собі страждання та послабити всеохоплюючу злість, що нестримно вирувала в мені. Я був вулканом з киплячою лавою, яка була готова вивергнутися наступної миті. Могли постраждати безневинні люди. На щастя, я зумів стримати себе від безумних вчинків. Як виявилось, в мені ще залишилася частинка людяності. Інколи отримував звістки від Архона про сина. Він – єдиний вогник, що зігріває моє понівечене та розбите серце. Проте в мені жив страх, що колись цей вогник назавжди погасне. Тоді я втрачу все.

Одного разу я отримав дивного листа. Це було завдання: знайти та знищити дві срібні статуетки. Якщо я впораюся з цим, вони дозволять моєму синові покинути Фердон, якщо ж ні... на нього чекав неминучий арешт. Я був надто розлюченим, цього разу Квартет зумів вплинути на мене. Мої страхи ставали реальністю. Безпека Рена була для мене понад усе. Я підкорився. Придушив усі свої пориви та надягнув зашморг. Став їхньою секретною зброєю та рабом водночас.

– Так кожен вчинив би на твоєму місті. – його історія повністю розчулила Ніку. Вона забула навіть про біль у руці. Усе його життя постало перед її очима.