Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Спартак

На світанку наступного дня гладіатори взялися за звичайні військові вправи на валах табору. Кожного з п’ятнадцяти тисяч чоловік навчав ветеран з перших капуансь-ких або равеннських легіонів, що були справжнім кістяком війська Спартака.

Цього ранку Евтібіда прийшла до намету вождя і сказала, що хоче бачити Мірцу.

Та вийшла їй назустріч, прийняла гостинно й привітно, бо, як жінка, вона ще більше, ніж гладіатори, дивувалася сміливості й відвазі Евтібіди.

Грекиня сказала Мірці, що завжди відчувала до неї найщирішу прихильність і їй здається природним, щоб дві єдині на все військо жінки з’єдналися ніжною сердечною дружбою.

Мірца з радістю, властивою її щирому серцю, прийняла слова Евтібіди. Урочистими клятвами і палкими поцілунками вони скріпили дружбу на життя й смерть.

Потім попращалися, і Евтібіда пішла з Преторію.

Які були наміри грекині, для яких нових інтриг домагалася вона дружби Мірци, ми побачимо згодом, а тепер підемо за нею слідом до тієї частини табору, де розташувалися намети галльських легіонів.

На провулках, що відокремлювали ряди наметів, навчалися фехтування п’ять тисяч галлів, з яких утворили чотирнадцятий легіон, набраний у сеннонській провінції.

Проти кожного нового воїна стояв ветеран, озброєний дерев’яним мечем, і навчав новака завдавати та відбивати удари за всіма правилами фехтування. П’ять тисяч учителів одночасно вигукували команди, і від цього над табором стояв безперервний галас;

— До бою!

— Вище щит!

— Нижче вістря меча!

— Дивись мені прямо в очі!

— Вище голову!

— Дивися сміливіше!

— Відбивай удар у голову щитом, рубай мечем!

— Швидше, заради Тарана!.. У тебе в руках меч, а не веретено!

— Крок уперед!.. Крок назад!.. Та швидше, проворніше, заради Геза!

— До бою!

— Відбий мечем удар у голову!

— Стрибок праворуч!

— Назад!

— Півкруга мечем ліворуч!

— До бою!

— Стрибок назад!

— Жвавіше! Вперед!.. Нападай на мене... Вперед! Ці команди одночасно й різко вигукували п’ять тисяч мужніх голосів. Десять тисяч воїнів швидко розмахували двадцятьма тисячами рук. Все це надавало таборові галлів надзвичайно своєрідного вигляду, особливо коли дивитись на нього здалеку.

Евтібіда, ідучи провулками між наметами п’ятого й шостого галльських легіонів, зупинилась, щоб подивитися на це навчання. І тут її увагу прикували голоси, що долинали із сусіднього намету, який, судячи з прапора п’ятого легіону, належав командирові цього легіону, галлові Арвінію.

— Зрештою, — гудів хрипкий басовитий голос Орціла, командира одинадцятого легіону нумідійців і африканців, — ми не вівці, щоб нас гнали як отару овець!..

— А без нас ким би він тепер був? — загорлав теж знайомий Евтібіді голос вільнонародженого Гая Ганніка, командира тринадцятого легіону.

— Людиною... навіть менш ніж людиною... жалюгідним гладіатором! — сердито сказав Брезовір.

— Я зі своїми африканцями до Галлії не піду, присягаюся всемогутнім божественним Ваалом!.. Присягаюся, що ми туди нізащо не підемо! — знову сказав Орціл.

— Правду казав Еномай! — вигукнув Каст, командир чотирнадцятого легіону, саме тих п’яти тисяч молодих галлів, які в цей час навчалися фехтування.

— Бідолаха Еномай!.. Жертва очевидної зради Спартака!.. — додав Онацій, самніт, який замінив Рутілія, очоливши восьмий легіон.

— Ах, присягаюся всемогутньою силою матерії! — гнівно вигукнув дужим голосом епірот Фессалоній, командир сьомого легіону. — Спартак — зрадник?.. Ну, це вже занадто!.. Це занадто!..

— Так, він і разом з ним Крікс і Гранік продають нас римському Сенатові...

— 1 всі ви, що бажаєте відвести нас по той бік Альп та подалі від Рима, всі ви — зрадники!

— На Рим!.. На Рим хочемо йти!

І ще сім-вісім голосів разом закричали:

— На Рим!.. На Рим!..

— А я вірю Спартакові, найчеснішій і найблагородні-шій людині в світі, вірю Кріксові і Граніку — після нього найчеснішим людям у нашому таборі. І я з моїм легіоном, який мені вірить, піду за ними, а не за вами!

— І я! — сказав Борторікс.

— Ну то йдіть собі з ними, а ми з нашими сімома легіонами завтра вирушимо до Равенни і підемо на Рим! — з силою заявив Гай Ганнік.

— Ого! Без Спартака ви багато чого накоїте! — глузливо зауважив Борторікс.

— Та перший зустрічний претор порубає вас на капусту! — додав Фессалоній.

— І це ті люди, що взялися за зброю, щоб здобути волю!.. — іронічно сказав Гай Ганнік. — А самі стали рабами такого ж, як вони!

Попередня
-= 141 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!